Щоденники дракона

Гном замовк, і надовго приклався до своєї люльки. Друзі сиділи замислившись і, здавалося їм, що море ще й досі продовжує наспівувати слова древньої пісні. Старий, вибивши об камінь випалену до кінця люльку, сказав їм:

— Подивіться звідси на місто!

Озирнувшись, друзі побачили, що будинки, збудовані із світлого ракушняка, палають, неначе зіткані із сонячного проміння.

— Яка краса! Ніколи не знала, що серед гномів є поети! — мовила Маарі.

Рав, який серед своїх товаришів завжди вирізнявся практичнішим мисленням, спитав:

— А що там було про течії та острови?

— А, ти звернув увагу? Бач — кораблі йдуть до порту через Протоку Південну, а у море виходять — через Східну. Це через течію. Вона надзвичайно сильна. Як ріка йде з океану через порт і знову в океан, чи не дивно?! Отак і виходить, що всякий бруд, який би річка могла принести до порту, одразу змивається до моря. А у затоці вода завжди чиста. І острів, кажуть, магією зроблено. Раніше його не було, то шторми заносили гирло ріки піском.

— Скажи, — звернувся до старого Лам, — от пісні говориться, що злі маги пішли кудись під воду і ще кудись до снігів…

— Цього нічого не знаю! Як мені оповідали, так і я переказую. Хто зараз може підтвердити, що було насправді, а що ні? Щоправда, я чув дещо… Знаєте, є такі тварини — морські змії? Вони у рибалок у відкритому морі частенько м’ясо випрошують. То, начебто, вони від тих злих магів пішли. А чи то правда — не скажу! Я сам їх усього кілька разів бачив. Тварина, як тварина. Підійде до корабля, йому м’яса кинуть — пішов геть. Зла не робить. Тільки все одно страшнувато. Звірюка з корабель довжиною, і три обхвати упоперек. Морда, не те що зміїна, скоріше, схожа на кінську з крокодилячими зубами. І дивиться так, немов просто у душу тобі заглядає. Як розумний!