Щоденники дракона

Усі вони знали зі школи, що десь є великі міста, а в містах заводи та майстерні, де обробляють метали, тканини, випускають одяг, посуд, зброю й усе, потрібне для життя на Лоні. Та одне діло знати, інше — побачити! Принишклі друзі тихенько ішли набережною, доки не дісталися аж до гирла річки, де на великій площі розкинувся базар. Тут, на столах під тесаними покрівлями, продавалося все, що могли дати ріка, земля та море. За купами зелені, яка була привезена сюди вночі, розкладали свій вранішній улов рибалки, а поряд з великими океанськими рибами, мисливці розвішували не малих розмірів туші підстреленої в лісах дичини. Дрібну рибу і раків відпускали корзинами, крупніший товар тут таки розбирали і продавали на вагу. Поштовхавшись якусь годину базаром, друзі втомилися і, купивши великий пакет варених креветок, рясно посипаних зеленню, пішли назад, уздовж пірсів та портових складів. Вони йшли все далі, аж поки не вийшли за місто, де скінчалася набережна і ноги почали чіплятися за каміння, що подекуди стирчало з піску.

Тут вони примостилися як зручніше і знову задивились на морську далечінь, по черзі запускаючи руки в пакет із креветками, аж поки той не спорожнів, і Рав не відзначив цю прикрість гірким зітханням.

В цю мить позаду захрускотів пісок, і до берега підійшов засмаглий до чорноти гном. Він привітався, присів на сусідній камінь і узявся за звичне для народу гномів заняття — почав розпалювати люльку.

— Бачу ви тільки-но з'явилися у наших краях? — запитав по хвилі.

— Тільки вчора! — відповів за всіх Ламеніль. — Ох і краса ж тут у вас Словами не розказати!

— Правду кажеш! Краса! Та ж і місце добре. Нечисть наших країв цурається! А ще, кажуть, що порту нашому мало не півмільйона років. І створили його наче б то дракони. Магією. У всякому разі так говорить старовинна пісня-легенда. Якщо маєте час, спробую її пригадати.

— Ой! Звісно маємо! — одразу відгукнулася Маарі. Її підтримав і Равеш, за звичкою скупо буркнувши у бороду щось загалом схвальне.

— Ну, то слухайте! Я розповім вам цю легенду так, як її переказують у нас з покоління у покоління. Адже тут життя особливе, не таке як деінде. Ми часто ходимо в море але не звикли змінювати постійне місце проживання. Навіть моряки та рибалки переказують історію свого роду від батька до сина. Я сам знаю до двадцяти поколінь моїх предків. Може, й про давніших міг би дізнатися, але це вже треба по архівах шукати… Але краще слухайте!

Гном старанно розкурив люльку і почав декламувати, налаштувавшись на ритм, що незвичайним чином поєднувався з плюскотом океанських хвиль. Слова пісні звучали приблизно так:

«Вдалині, за виднокругом, в нескінченність океану, відпливали дні та ночі, корабель за кораблем. Роки мчали над Нілмар, і віки й часи змінялись. В світі бруду назбиралось, стало тісно в світі жить. Почались на Нілмар чвари, вбивства, війни та грабунки і в кривавих тих змаганнях світ весь лад свій розгубив! Всіх прощаючи, терпіли надто довго все це боги, та таки одного разу увірвався їм терпець! Гнів богів упав на землі, небеса та океани, й наказали вони магам, аби ті змінили світ! Звідусіль зібрались маги на свій збір — Конклав великий. Та на жаль були між ними також чорні сили зла. І тоді Конклав великий, аби зло пішло від Лона, вирішив, що на Асарху будуть далі маги жить. І у мить одну не стало жодного на Лоні мага. А з далекого Асарха ельфів, гномів, без розбору кораблі на землі предків повертали. Всіх звезли! І тоді вже на Асарху почались великі зміни. Море вило, як од болю. Гори встали із глибин. Перекрили шлях для гномів і для ельфів віршомовних і зійшлися там у битві маги світла й сили зла. І за горами страшними битви йшли між магів довго, і здолали маги світла осоружних магів зла! Тим не стало місця в світі, і пішли вони під воду. Ще й в снігах, аж край Асарху, заснувалися вони. Тож новий Конклав зібрався тільки з білих магів світла, і оголосили маги, що утворять світ новий! І з’явилися дракони в блиску золота і срібла, що усім народам Нілмар мир і щастя принесли! Першим місцем, де з’явились, ті предивнії дракони, де народи їх почули, став наш славний Граамель. Тут магічна добра сила порт зробила повноводий, наплодила в морі риби а у лісі дичини. Там канали прокопала, там — зробила новий острів, течію морську змінила, через порт аби пройшла: щоб сміття змивалось в море, і дрібним пісочком білим вистелялось чисте дно. І постав новий величний красень-порт на цьому місці, де раніше тільки рифи прикрашали дно морське. Море стало добродійним, а земля притулком справжнім і тепер усім під небом вдосталь їжі і питва. Вже нема між нас голодних, вбогих, хворих, нещасливих, тож і хвалимо відтоді ми Мистецтво та Конклав!»