Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
«Йдемо ми з порожніми трюмами, кожна хвиля і так корабель немов бляшанку хитає, а тут шторм…»
«Взяли ми на тій мілині кілька повних тралів — красота! А тоді, як відрізало…»
«Ми вже були до дому, в порт підгрібали, а тут на тобі: морський змій! Підійшов до самого борту, а у нас м’яса немає, пригостити звіра нічим! А вони ж заради м’яса до рибалок і підходять. Риба обридла. Зібрав наш кок усе, що лишалося, зав’язав у сітку та й кинув. Змій підійшов, понюхав, тоді голову над хвилями підняв та так на нас глянув, аж за живіт взяло. Все, думаємо! Когось зараз вибере на вечерю! Але таки обійшлося. Подивився, подивився та й пішов у глибину.»
«А я тобі кажу: цю рибу треба їсти — як тільки з сіті витяг! День у трюмі полежала, зовсім, інший смак!»
«А он, бачиш? За столиком у кутку сидить? Так оце і є капітан Драгай. Знову два трюми копченого вугря з Асарху привіз. Ото щастить! Він там усе дно наче крізь воду бачить! А щоб поділився своїми секретами — і не чекай! Як хто за ним і ув’яжеться, все одно діла не буде. Чи уночі, чи в тумані, атаки втече. Шукай тоді його по всьому океану!»
Остання розмова одразу привернула увагу наших друзів. Слова «Асарх» та «вугрі» підказали їм, що капітан, про якого ішла мова — це той, хто їм потрібен.
Немолодих літ ельф сидів сам за невеличким столиком і, здається, дрімав, не звертаючи уваги на шум у залі. Перед ним стояв напівпорожній кухоль пива. Друзі почали підштовхувати одне одного, не наважуючись підійти до суворого на вигляд капітана. Той, допивши пиво, підкликав офіціанта і спитав, чи готова його кімната. Почувши ствердну відповідь, він піднявся й стомленою ходою попрямував до сходів. Друзі зітхнули з полегкістю. Той, хто їм потрібен, живе поруч. А звернутися до нього можна й пізніше, коли зберуться з думками.
Ще трохи посидівши, вони розрахувалися за вечерю і дізнались у офіціанта, що капітан Драгай завжди зупиняється у цьому готелі. Кімната його на другому поверсі, а житиме, як завжди між рейсами, у готелі днів з п’ятнадцять. Коли почне готуватися до виходу в море, переселиться в каюту на кораблі.
Заспокоєні, друзі, обходячи масивні столи та лави, пройшли повз палаючого каміну і піднялися до своїх кімнат. Довго ще вони стояли перед розчиненими вікнами, вдихаючи аромати солоної води, риби, коралів та водоростей. Це був смак іншого, не сухопутного, життя.
Кінець кінцем, надивившись на нічні вогні та надихавшись, як сказав Ламеніль, повітрям мандрів, вони вклалися спати, побажавши одне одному побачити уві сні свої майбутні пригоди.
І тут, ніби бажаючи допомогти їм роздивитися усі подробиці їхніх сновидінь, над океаном зійшли обидва місяці — срібний Оранб, покровитель усіх мандрівників, та коричнево-червоний Тайперр. Охоронець домівок. І під змішаним світлом їхній океан палав сполохами то червоного, то білого вогню, переливаючись то сріблом, то золотом, обіцяючи усім щасливої дороги та досягнення мети. Й, під дією цієї місячної магії, нашим друзям привиділися приємні, хоча й дивні сни.
Маарі бачила себе у якомусь дивному світі, де гори були з білосніжного мармуру та кришталю. У долинах росли велетенські білі квіти, а ручаї були надзвичайно прозорими. Жила вона у квітці, з закритими пелюстками і відчувала, що поряд живе її коханий, хоча самого його й не бачила. Сон наповнював її душу світлом, сміхом, радістю.
Ламеніль, який навіть уві сні мріяв про знання, бачив себе у величезній книгозбірні, де — він знав це точно — зберігалися відповіді на будь-які найдивовижніші запитання. І він все гортав та гортав сторінки, відкриваючи для себе все нові й нові таємниці світу. І нескінченність пізнання була’ для нього єдино бажаною насолодою та винагородою.
Сон Равеша був не менш чудним. Йому наснилось, що він отримав величезні, невтомні крила та силу, здатну перемогти усяке зло. І ось він лине над світом, роздивляючись і добре знайомі місця, і ті, де він ще ніколи не бував, але де обов’язково побуває. І радість від того, що своїм життям він несе щастя іншим, супроводжувала його у цім леті.
Розділ шостий
Ранок зустрів наших друзів крилами великих морських чайок, що кружляли всюди — над портом, вулицями між будинків, у яскравому вранішньому небі, розмальованому на сході у ніжні жовтувато-зелені тони, а на заході ще вкритому синюватою тінню минулої ночі.