Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
Одного разу, піддавшись звичці ельфів, висловлювати усе, що їм подобається, у віршах, Рав довго сопів над аркушем паперу, а тоді за вечерею, прочитав Маарі своє творіння:
Ламеніль зо сміху покотився у траву, від чого гном просто розлютився. Зате Маарі була у захваті. Вона навіть чмокнула гнома в ніс і наговорила йому купу компліментів, особливо наголошуючи на тому, що він — перший у світі гном, який узявся за поетичну працю.
Втім, на ельфа Рав теж недовго сердився, бо той, насміявшись досхочу, повернувся до друзів і вибачився перед Равешем, пояснивши своє нечемне поводження звичайним нервовим нападом, що був логічною реакцією на небувале досі явище. Так між друзями знову встановився мир, а обід зате пройшов як ніколи весело.
Наступний ранок привітав їх чудовою погодою. Сонце щедро проливало на світ своє проміння. Ласкавий вітерець дмухав уздовж ріки, злегка підганяючи її течію. Друзі навіть не бралися за весла, а підняли своє невеличке вітрило і швидко пливли до недалекого вже океану.
Під полудень природа навкруги змінилась. Річка, зробивши крутий поворот ліворуч, пришвидшила течію. Її берегом потяглись невисокі, пагорби. Равеш, розкривши мапу, повідомив:
— За цими узвишшями має бути вже берег океану. Може, піднімемося на них, та глянемо?
Його пропозицію прийняли охоче. Човен швидко підігнали до берега і пристали до берега у маленькій затоці. Мандрівники навперейми кинулись до вершини.
Вершечок пагорба мав вигляд плоскої, ніби ножем зрізаної площадки. Підійшовши до південного її краю, друзі застигли у німому захваті. Без кінця й краю, здавалося, з-під самих їхніх ніг, і аж ген до обрію, простелявся, прикрашений сонячними блискітками та білими баранцями хвиль, океан. Приголомшені побаченою красою, друзі дуже довго мовчали.
Першим заговорив Ламеніль:
— Яка ж то радість — перша зустріч з морем…
Далі пішли властиві ельфам віршування, які ми можемо й пропустити, щоб не перебивати наше оповідання занадто довгими ліричними відступами. Адже ці поетичні вправи зайняли у Лама з Маарі не менше двох годин. Бідолашний Равеш мусив те перетерпіти, хоча цього разу йому було легше, бо ж і сам був навдивовиж зачарований тим величним у своїй безмежності краєвидом.
Решту дня провели на цьому ж таки місці. То бігали по довколишніх пагорбах, то плюхалися у ласкавій, теплій воді, то знову поверталися на вершину і довго сиділи захоплено вдивляючись у далечінь.
А ввечері, сидячи біля вогню, заворожено слухали хлюпіт океанських хвиль та шум прибою, аж поки, геть знеможені, не поснули.
Вранці, піднявшись на зорі, знову милувалися краєвидом, обговорювали свої враження, стежили як змінюється вигляд моря у різні години дня, а тоді, позбиравши своє розкладене на березі добро, сіли в човен, і подалися до гирла ріки, до Граамеля, де, як вони вірили, вже стоїть і чекає корабель, який понесе їх серед цієї сяючої краси далі, до нових зустрічей та пригод.
Розділ п’ятий
Граамель скоріше був невеликим містом, ніж селищем. Будинки його починалися просто від пірсів та складів порту й піднімалися схилами пагорба, розсипаючись на два боки — уздовж берега океану та понад річкою. Саме гирло ріки впиралося у велику затоку, що була відокремлена від прямих ударів океанських хвиль великим островом та системою хвилерізів. Затока мала два виходи до моря — Південний та Східний. На скелях, що формували береги острова, видно було залишки древніх будівель, що вже давно порозсипалися, та новий, високий маяк.
Будинки у Граамелі, у більшості своїй, були кам’яні. Тільки на схилах, звернених до річки, зустрічалися і дерев’яні. Ближче до порту були розташовані дво-, три- і навіть чотириповерхові будинки адміністративного призначення.
Тут-таки гуртувалися готелі, школи та інші громадські осередки. Граамель був справді великим центром промисловості і торгівлі. На лівобережжі ріки далеко простягалися суднобудівні верфі та майстерні. За ними піднімалися скелясті пагорби. Виглядала місцевість так, наче колись давно на материку було гігантське озеро, яке з часом прорвало собі шлях до моря, розрізавши навпіл скелястий кряж.
Через річку ходив великий пором. На правобережжі, біля порому, були влаштовані причали для човнів. Тут наші друзі і пристали до берега. Швидко домовившись із господарем пристані про продаж човна, вони розділилися. Равеш, послухавшись ради човнярів, побіг шукати крамницю, де у нього куплять добуті під час полювань звірячі шкури. Ламеніль подався шукати недорогий готель, а Маарісаа лишилася стерегти речі.