Щоденники дракона

— Хай вітер несе за виднокруг наше легке суденце. Коли ще побачимо землю свою, заспокоїмо своє серце?

Равеш мовчки сидів на краєчку пірса, стругав якусь паличку, аж поки не прийшли перші шлюпки з «Фівера» забирати команду на корабель, що вже стояв на рейді. Біля пірсу було надто мілко для завантаженого корабля такого класу.

Шлюпка відійшла від берега і матроси, які сиділи на веслах, погребли до корабля. З борту звисав мотузяний трап, і знайомий вже нашим друзям боцман Брон повів їх розміщуватися згідно з визначеним на кораблі порядком. Розклавши свій скромний багаж, вони притьма кинулися на палубу.

Скоро до борту підійшла друга шлюпка, за нею третя. Коли всі члени команди зібралися на борту, метушня потроху вляглася. Боцман звірився зі списками і пішов з доповіддю до капітана. Драгай у парадному костюмі піднявся на місток і привітав усіх з початком рейсу. Побажав усім менше штормів та більше риби. Тоді наказав команді зайняти місця і підняти на щоглі сигнал: «Вимагаю буксир!»

Підійшов старенький пароплавчик, попихкуючи смолистим димком. Матроси, вибравши стояночні якорі, закріпили буксирний трос і плавання почалося.

Поволі повз бортів пропливли верфі, з яких їм махали руками та капелюхами. З рибальських човнів лунали побажання щастя та успіху. Ось уже й протока Східна покивала на прощання останніми прибережними деревцями. Скоро й маяки лишилися за кормою, і корабель загойдався на високій океанській хвилі.

Буксир вивів шхуну на п’ять миль у відкрите море й застопорив хід. Вже віддано буксирний трос і пароплав, що повертається до порту, стає останнім нагадуванням про щойно покинутий берег. Вітрила піднято, береговий бриз плавно розганяє «Фівер».

Для наших друзів все навкруги незнайоме. Шерех хвиль, які розрізає форштевень, посвист вітру у снастях, погойдування палуби. Пройшовшись по палубі від носа до корми і назад, вони зупинились біля бушприту й жадібно дивилися на горизонт.

Скоро боцман зібрав усіх рибалок та рибообробниць і поділили їх на вахти. Почалися заняття. На першому всі були разом, оскільки вивчали загальні правила поведінки на борту та знайомилися з робочими місцями. Тоді їх поділили на групи. Всі отримали робочий одяг. Маарісаа з іншими жінками лишилася біля обробних столів. Тут їм показували малюнки різних риб та розповідали, як яку рибу треба обробляти.

Рав та Лам з іншими рибалками зібралися біля човнів. Їх навчали керувати шлюпкою, вправлятися зі щоглою та вітрилом, ставити та знімати сіті. На один човен з нашими друзями поставили досвідченого гнома на ім’я Пімел, який вже ходив з Драгаєм рейсів п’ять чи шість. Він був безмежно веселим балакуном і вже за кілька годин наші рибалки-початківці наслухались від нього стільки всячини, що перестали розуміти, коли він жартує, а коли говорить серйозно. Одне тільки не викликало сумніву: Пім дійсно був гарним рибалкою.

За справами не побачили, як настав вечір. Заняття скінчились, і боцман покликав усіх на вечерю. Тоді прийшов час відпочинку. І Друзі, знову приліпилися до борту корабля і не переставали збагачуватися новими враженнями від побаченого.