Щоденники дракона

Тахт дмухнув у дудку, що висіла в нього на шворці, зачепленій за петлю ґудзика. За кілька хвилин звідкілясь із трюму виповз, зітхаючи, середніх літ гном у такому ж, як на матросі, бавовняному костюмі та у капцях на босу ногу.

— Ну і що тут коїться? Морський змій напав? Ніяк поспати не дадуть! A-а, це ті, що про них говорив капітан? Мисливці на драконів? Нічого, то я жартую! Не сердьтесь! Ми всі колись були молодими, і всі мріяли про щось надзвичайне. Ну, ходімо! Розкажу сьогодні дещо. А всього за один раз не побачиш!

Він махнув рукою, запрошуючи новачків з собою, і потрюхикав на ніс судна.

— Почнемо від початку. Бачите, з корпусу колода стирчить? Це зветься бушприт. До нього передні вітрила кріплять. Звуть їх стакселями. Онде вони, скручені. Три штуки. А це — якірні лебідки. — Він ніжно поплескав по добре вичищених та змазаних механізмах. — Через них якірні ланцюги проходять. На них якорі тримаються. Он вони — під бушпритом. Якорів у нас три. Два носових та один кормовий.

Носова частина, де ми стоїмо, зветься бак. Пішли далі Це фок-щогла. Перша від носа. Вітрила на ній, як знизу рахувати, такі: фок, марсель та трисель. Залазити на щогли треба вантами, он вони. Бачите, мотузяні драбини ідуть від бортів? Ви, щоправда — рибалки, то вам це ні до чого. Це матросам треба знати. Але дивіться далі. За фок-щоглою бот-дек, тобто шлюпочна палуба. Тут лежать ваші човни, з яких і будете рибалити. Залазьте, обдивляйтеся, звикайте.

Човни були великими, метрів з п’ять завдовжки та майже два у шир. Борти були високими, а ніс та корма задерті вгору. Стояли вони двома штабелями, один на другому, по п’ять штук, поперек палуби. Між двох штабелів була відкрита навстіж горловина люка. Друзі залізли у верхній човен і почали роздивлятися його будову. У носі, кормі та посередині було розташовано три лави, під ними — міцні ящики. У середній прорізане гніздо для щогли, на бортах стояли металеві уключини для весел.