Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
У будь-якому разі є ще одне запитання. Навіть якби Кансі передбачив, куди піде європейська наука, й пропагував її, чи зміг би він у вісімнадцятому сторіччі втримати східний суспільний розвиток на вищому рівні, ніж західний?
Майже напевне відповідь — ні. Перед Китаєм поставали ті самі проблеми, що й перед північнозахідною Європою; деякі мисленики рухалися в однакових напрямах. Наприклад, у 1750-і роки Дай Чжень (так само, як Ґу Аньу, функціонер низького рівня, що не дістав найвищого ступеня) запропонував до обговорення щось подібне до західного бачення механічної природи, що функціювала без наміру чи мети й була відкрита до емпіричного аналізу. Але Дай, блискучий філолог, завжди базував свою аргументацію на стародавніх текстах. Зрештою зберегти славу минулого видавалося в Китаї важливішим, ніж займатися питаннями того типу, що привертали увагу європейців у процесі глобальної експансії.
Виклики атлантичного прикордоння спричинили появу людей, що наполегливо вимагали відповідей на питання нового типу. Ньютони та Ляйбніци, що прийняли виклик, здобули славу та статки більші, ніж будь-що, що могли собі уявити давніші науковці, а теоретики нового типу, як-от Лок та Вольтер, усвідомили наслідки цих досягнень для суспільного розвитку. Нове степове прикордоння Китаю, навпаки, спричинило значно слабші виклики. Високооплачувані дослідники з наукових інституцій Кансі не відчували потреби винаходити для себе диференційне числення чи вираховувати, що земля обертається навколо сонця. Було набагато вигідніше перетворити математику як і медицину на галузь класичної науки.
Схід та Захід дістали таке мислення, якого потребували.
Залізний закон
ансі 1722 року помер, а суспільний розвиток піднісся вище, ніж будь-коли раніше. У минулому двічі, в Римській імперії близько 100 року н. е. та Китаї династії Сун тисячоліттям пізніше, розвиток досягав сорока трьох балів лише на те, аби спричинити лиха, що знов опускали його вниз. Проте на 1722 рік степову магістраль було перекрито. Один з апокаліптичних вершників був мертвий, і суспільний розвиток не занепав, досягши твердої стелі. Натомість нове прикордоння уздовж краю степів дало східному розвиткові змогу зростати далі, тоді як північно-західні європейці, захищені від степових міграцій Китайською та Російською імперіями, відкрили своє нове прикордоння в Атлантиці. Західний розвиток зростав навіть швидше, ніж східний і перевищив його 1772 року (чи приблизно тоді). На обох кінцях Євразії настала нова ера.
Чи справді так? Якби когось з Риму чи Китаю Сун перенести до Лондона чи Пекіна вісімнадцятого сторіччя, він чи вона напевне побачили б багато чого, гідного подиву. Зокрема зброю. Чи Америку. Чи тютюн, каву та шоколад. А як щодо моди — напудрені перуки? Маньчжурські коси? Корсети? Перев'язані ноги? "О tempora, О mores!"[362] (Що за часи! Що за звичаї!), — казав Цицерон.
Але більше, насправді набагато більше видавалося б знайомим. Безперечно, великі армії з вогнепальною зброєю були значно більшими, ніж в стародавні часи, й набагато більше людей, ніж будь-коли раніше, вміли читати й читали, але ані Схід, ані Захід не могли похвалитися мільйонним містом, подібним до стародавнього Рима чи середньовічного Кайфина[363]. Однак, що найважливіше з усього, візитери з минулого помітили б, що, хоча суспільний розвиток піднісся вище, ніж будь-коли, способи, якими люди штовхали його вгору, мало чим відрізнялися від того, як штовхали його римляни та китайці Сун. Селяни використовували більше добрив, копали більше канав, дбали про сівозміну та залишали землю під паром. Ремісники спалювали більше дерев, аби виливати більше металу, і, коли деревини забракло, перейшли на вугілля. Вирощували більше та більших тварин, аби вони крутили колеса, підіймали тягарі та тягли ліпші вози рівнішими дорогами. Вітер та воду ефективніше використовували, аби дрібнити руду молоти зерно та рухати човни випростуваними ріками та штучними каналами. Але, можливо, визнавши, що багато що поліпшало й побільшало у вісімнадцятому сторіччі порівняно з одинадцятим чи першим, вони не визнали б, що речі змінилися фундаментально.
362
О tempora, О mores!: Cicero, Against Catiline (63 BCE) 1.1.
363
На Сході Пекін 1722 року мав близько 650 000 мешканців, а Едо (теперішній Токіо), мабуть, трохи більше; на Заході в Лондоні мешкало десь 600 000 людей, а в Стамбулі/Константинополі, мабуть, 700 000.