Чому Захід панує - натепер

До того ж троє біженців не могли сподіватися, що їх зустрінуть з великою радістю. Нині в кембридзьких наукових лабораторіях багато китайських студентів, але 1937 року ще мали сильний вплив погляди Канта та Г'юма. Приїзд трьох китайців спричинив цілий вир реакцій, а найбільше збурився Джозеф Нідем, висхідна зірка Біохемічного інституту. Один з китайських студентів, Лу Гуйчжень, писав: "Що ближче він з нами знайомився, то ближчими ми йому видавалися за науковим сприйняттям та інтелектуальною проникливістю. Це спонукало його допитливий розум зацікавитися, чому, проте, сучасна наука постала лише з західного світу?"[356]

Нідем не мав вишколу з мов чи історії, але мав один з найгостріших, найметкіших розумів в університеті, відомому своїми інтелектуалами. Лу став його коханцем і допоміг йому опанувати китайську мову та минуле. Нідем так палко закохався в рідну землю Лу, що 1942 року полишив безпечний прихисток у своєму коледжі й обійняв посаду в представництві Міністерства закордонних справ у Чунцині, аби допомогти китайським університетам пережити жахливу війну з Японією. Компанія Бі-Бі-Сі попросила його написати про свої враження, але Нідем зробив більше. На берегах листа він залишив короткого записа, що змінив його життя: "Взагалі, наука в Китаї — чому немає розвитку?"[357]

Це питання нині загальновідоме як "Нідемова проблема"[358]: чому в сімнадцятому сторіччі, по стількох сторіччях величезної переваги китайської науки, саме на Заході постала наука сучасна. Коли через сорок років я з ним познайомився, Нідем все ще бився над цією проблемою (моя дружина вивчала антропологію в одному з кембридзьких коледжів, і ми винаймали верхній поверх будинку Лу Гуйчженя, все ще Нідемового коханця, що керував науковою спільнотою). Проблему він так і не розв'язав, але великою мірою саме завдяки десятиріччям його праці з каталогування китайських наукових досягнень ми тепер набагато ближчі до розуміння того, що відбулося, ніж у 1930-і роки.

У сьомому розділі ми побачили, що в одинадцятому сторіччі, коли індекс суспільного розвитку Китаю притиснувся до твердої стелі, науковий та технологічний поступ у країні відбувався найшвидшими темпами, а занепад розвитку звів ці успіхи нанівець. Постає питання, чому в сімнадцятому та вісімнадцятому сторіччях, коли суспільний розвиток знову досяг твердої стелі, китайські інтелектуали, на відміну від європейських науковців, не створили механічних моделей природи й не порозкривали її таємниць.