Чому Захід панує - натепер

Однак війну Заходу було виграно заледве наполовину. Навіть Британія відчувала фінансову напругу, і коли 1776 року погано продуманий проект змусити американських колоністів сплатити частину чеку за війну спричинив повстання, Франція негайно опинилася поруч із готівкою та кораблями і становище бунтарів одразу змінилося. Навіть англійські кредити не могли подолати рішучих повстанців за три тисячі миль від дому та іншу потужну силу.

Однак фінанси могли притлумити біль поразки. У будь-якому розважливому світі полишити Америку революціонерам, що святкували своє прагнення до щастя мовою, натхненною французьким Просвітництвом, означало б збанкрутити британську атлантичну економіку та проголосити французьку імперію в Європі. Піт дуже побоювався й попереджав, що, якщо Британія програє, він сподівається, що кожен джентльмен все продасть і попливе на кораблі до Америки. Однак торгівля та кредити знову прийшли на допомогу. Британія сплатила борги й утримала флоти, що патрулювали морські маршрути та перевозили товари, що їх і далі потребували американці. На 1789 рік англо-американська торгівля знов була на дореволюційному рівні.

Однак для Франції 1789 рік був катастрофічним. Аби виграти американську війну Людовік XVI набрав боргів, що не міг сплатити, і тепер скликав свою аристократію, духівництво та багатих посполитих, аби попросити нових податків, і все лише на те, аби посполиті повернули Просвітництво й проти нього. Проголосивши Права Чоловіків (а по двох роках і Жінок), багаті посполиті відчули себе наполовину постановниками вистави, а наполовину намагалися відійти вбік від шляху непередбачної спіралі революції та громадянської війни. "Зробімо терор звичною справою!"[371] — кричали радикали, потім стратили свого короля, його родину й тисячі своїх однодумців-революціонерів.

І знов помірковані очікування не справдилися. Замість залишити Британію панувати в світі, революція відкрила шлях до нових форм масової війни й через кілька бурхливих років видавалося, що Наполеон, геніяльний генерал, нарешті створить європейську суходільну імперію. 1805 року він сформував свою Велику армію для четвертої від 1689 року французької спроби захопити Британію. Він сказав війську: "Станьмо господарями Ла-Маншу на шість годин, і ми будемо господарями світу!"[372]

Наполеон не дістав своїх шістьох годин, і хоча втілив в життя найгірші нічні жахи британських торгівців, відітнувши їх від усіх портів Європи, він не зміг зламати їхню фінансову потужність. 1812 року Наполеон контролював чверть населення Європи, французька армія була в Москві. Через два роки він втратив владу, а російська армія (на британському утриманні) була в Парижі. 1815 року дипломати на Віденському конгресі ґрунтовно обговорили умови, що загасили війну Заходу на дев'яносто дев'ять років.

Зрештою, чи дуже ці війни відрізнялися? Певною мірою так. 1683 року, напередодні англо-французького конфлікту, Відень знов був у облозі турецької армії, але на час, коли 1815 року тут вели перемови великі й добрі, європейська вогнепальна зброя, дисципліна та фінанси, завдяки війні Заходу, далеко перевищували все інше в світі, й турецькі армії більше не приходили. Коли 1798 року Наполеон окупував Єгипет, османи мусили покладатися на те, що його звідти викинуть британці. 1803 року менше п'ятьох тисяч британського війська (половину з них набрано на місці й навчено європейської стрілецької справи) розсіяли вдесятеро більше південноазійське військо біля Асаї. Баланс військової сили очевидно зсунувся на користь західної Європи.