Чому Захід панує - натепер

Відповідь знов у тім, що інтелектуали порушують питання, до яких їх спонукає суспільний розвиток. Кожна епоха дістає мислення, якого потребує. Західні європейці, маючи за океанами нове прикордоння, потребували точного вимірювання застандартованого простору, грошей та часу, і на той момент, коли з'явилися годинники з двома стрілками, нормальний європеєць мав були цілковито тупим, аби не поцікавитися, чи не є сама природа певним механізмом. Мало того, панівні класи Західної Європи мали бути ще тупішими, аби не побачити переваг наукового мислення й не дати ексцентричним непередбачним мисленикам трохи послаблення. Подібно до Осьового мислення першої та другої хвиль і Відродження, початок наукової революції та Просвітництво були радше наслідками, ніж причинами піднесення західного суспільного розвитку.

Звичайно, Схід також мав нове прикордоння в степах, але це прикордоння було традиційніше, ніж атлантичне, й потреба нового мислення не поставала так гостро. Філософи, що займалися природничими та суспільними проблемами, справді порушували деякі з тих самих питань, що й західні європейці, але потреба сформулювати думку в термінах математичних моделей всесвіту залишалася менш очевидною; а з погляду володарів Цин, що конче потребували прихилити китайських інтелектуалів до свого нового режиму, небезпека від потурання радикальному мисленню значно переважувала будь-які можливі переваги.

Двір Цин робив усе можливе, аби привабити до державної служби науковців з приватних академій та дослідницьких мандрів прикордонням. Він запровадив спеціяльні іспити, чимало платив та безбожно лестив науковцям. Молодий імператор Кансі невтомно засвідчував, що він конфуцієць, зібрав групу науковців, що разом із ним вивчали класику, й 1670 року видав "Непорушний едикт", що демонстрував серйозність його намірів. Він фінансував творення величезних енциклопедій (Повна збірка ілюстрацій та записів від найдавніших до теперішніх часів, оприлюднена невдовзі після його смерти, мала близько 800 000 сторінок[359]). Замість розглядати все, як у тогочасних французьких енциклопедіях, ці книжки мали на меті взагалі нічого не розглядати, а натомість ретельно зберігати стародавні тексти та забезпечувати синекури для лояльних науковців.