Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Європейські торгівці смертю постійно вдосконалювали інструментарій своєї торгівлі (кращі багнети, запаковані обійми з набоями, швидші вогнепальні механізми), але справжні прориви пов'язані з науковим підходом до організації насильства. Дисципліна — такі речі, як однострої, узгоджені ранги, стрілецькі загони для офіцерів, що робили лише те, що хотіли (на відміну від звичайних солдатів, завжди жорстоко караних), — робила чудеса. Якщо додати цілорічні тренування, результатом були машини для війни, що постійно виконували складні маневри та стріляли зі своєї зброї.
Методичні пси війни за гроші вбивали більше. Спочатку голландці, а потім їхні суперники скасували дешеву, але потворну традицію доручати війну приватним вербувальникам, що наймали банди вбивць, платили їм нерегулярно чи взагалі не платили, а потім полишали добувати собі на життя від цивільних. Війна далі була пеклом, але принаймні набула певних меж.
Те саме стосувалося моря, де завіса впала в епоху Веселого Роджера, ходіння по канату та захованих скарбів. Англія вела перед у новій війні з піратством, що було, як у Китаї шістнадцятого сторіччя, однаковою мірою корупцією та зухвалістю. Коли горезвісний капітан Морґан 1671 року зігнорував мирну угоду Англії з Іспанією й спустошив іспанські колонії на Карибах, його високопосадові патрони здобули йому лицарського титула та посаду губернатора Ямайки. Однак близько 1701 року так само сумнозвісного капітана Кіда притягли до Лондона усього лише за пограбування англійського корабля, і виявилося, що високопосадові патрони (включно з королем) не могли чи не хотіли йому допомогти. Капітан Кід витратив останнього шилінга на ром і, коли його тягли на шибеницю, кричав: "Я найбезвинніший з усіх!"[366] — лише на те, аби мотузка перервалася. Колись це могло б його врятувати, але не цього разу. Друга петля була надійною. 1718 року, коли флот оточив Чорну Бороду (Едварда Тича), ніхто навіть не намагався допомогти. Вбити Чорну бороду було навіть важче, ніж Кіда — знадобилося п'ять мушкетних куль та двадцять п'ять ударів мечем, але моряки його таки вбили. Того року на Карибах було п'ятдесят піратських нападів, на 1726 рік — лише шість. Ера несамовитости минула.
Все це коштувало грошей, і вдосконалювання організації залежало від дальшого вдосконалювання фінансової системи. Жоден уряд не міг собі дозволити цілорічно годувати, оплачувати та забезпечувати потреби солдатів та моряків, але голландці й тут знайшли розв'язок: кредит. Аби робити гроші, потрібні гроші. А позаяк Нідерланди мали сталий прибуток від торгівлі та солідні банки, що давали раду готівці, голландські торгівельні провідники могли запозичувати більші суми швидше та за менші відсотки й повертати їх через довші терміни, ніж марнотратні суперники.
Англія знов наслідувала голландський приклад. На 1700 рік обидві країни мали національні банки, що оперували державним боргом, продаючи на біржі довгострокові облігації, а їхні уряди заспокоювали переляканих кредиторів, вводячи спеціяльні податки на виплату відсотків за облігаціями. Результати були показові. Як пояснював Даніель Дефо (автор Робінзона Крузо, цієї епопеї нових океанічних магістралей),
Кредит робить війну і робить мир; збирає військо, споряджає флоти, веде битви, бере міста в облогу; одним словом, його справедливіше назвати м'язами війни, ніж самі гроші... кредит спонукає солдата воювати без платні, армії рухатися без постачання... і на вимогу заповнює казну та банки стількома мільйонами, скількох хоче.[367]
Необмежений кредит означав нескінченну війну. Британії довелося воювати двадцять років, аби виграти в голландців найбільший шмат торгівельного пирога, але ця перемога лише вибрукувала шлях до ще більшої боротьби. Французькі державці видавалися схильними створити щось на кшталт суходільної імперії без Габсбургів, а британські політики побоювалися, що "французи перевершать нас на морі, коли не матимуть чого боятися на суходолі"[368]. Британський прем'єр-міністр Вільям Піт (старший) наполягав на тім, що єдина відповідь — "завоювати Америку через Німеччину"[369], фінансувати континентальні коаліції, аби вони зв'язували Францію в Європі, поки Британія захопить її заморські колонії.
366
"Я найбезвинніший...": William Kidd (1701), зацитовано за Herman 2004, р. 247.
367
"Кредит робить війну...": Daniel Defoe, The Complete English Tradesman (1725), vol. 1, chapter 27.
368
"Французи перевершать нас...": The Duke of Newcastle (1742), зацитовано за P. Kennedy 1987, p. 98.
369
"завоювати Америку...": William Pitt the Elder (1757), зацитовано за Herman 2004, p. 279.