Чому Захід панує - натепер

Європейські торгівці смертю постійно вдосконалювали інструментарій своєї торгівлі (кращі багнети, запаковані обійми з набоями, швидші вогнепальні механізми), але справжні прориви пов'язані з науковим підходом до організації насильства. Дисципліна — такі речі, як однострої, узгоджені ранги, стрілецькі загони для офіцерів, що робили лише те, що хотіли (на відміну від звичайних солдатів, завжди жорстоко караних), — робила чудеса. Якщо додати цілорічні тренування, результатом були машини для війни, що постійно виконували складні маневри та стріляли зі своєї зброї.

Методичні пси війни за гроші вбивали більше. Спочатку голландці, а потім їхні суперники скасували дешеву, але потворну традицію доручати війну приватним вербувальникам, що наймали банди вбивць, платили їм нерегулярно чи взагалі не платили, а потім полишали добувати собі на життя від цивільних. Війна далі була пеклом, але принаймні набула певних меж.

Те саме стосувалося моря, де завіса впала в епоху Веселого Роджера, ходіння по канату та захованих скарбів. Англія вела перед у новій війні з піратством, що було, як у Китаї шістнадцятого сторіччя, однаковою мірою корупцією та зухвалістю. Коли горезвісний капітан Морґан 1671 року зігнорував мирну угоду Англії з Іспанією й спустошив іспанські колонії на Карибах, його високопосадові патрони здобули йому лицарського титула та посаду губернатора Ямайки. Однак близько 1701 року так само сумнозвісного капітана Кіда притягли до Лондона усього лише за пограбування англійського корабля, і виявилося, що високопосадові патрони (включно з королем) не могли чи не хотіли йому допомогти. Капітан Кід витратив останнього шилінга на ром і, коли його тягли на шибеницю, кричав: "Я найбезвинніший з усіх!"[366] — лише на те, аби мотузка перервалася. Колись це могло б його врятувати, але не цього разу. Друга петля була надійною. 1718 року, коли флот оточив Чорну Бороду (Едварда Тича), ніхто навіть не намагався допомогти. Вбити Чорну бороду було навіть важче, ніж Кіда — знадобилося п'ять мушкетних куль та двадцять п'ять ударів мечем, але моряки його таки вбили. Того року на Карибах було п'ятдесят піратських нападів, на 1726 рік — лише шість. Ера несамовитости минула.