Чому Захід панує - натепер

Захистившися від агресії широким синім морем, Японія приблизно до 1720 року розквітала. Її населення більшало, а Едо став, мабуть, найбільшим містом у світі. Рис, риба та соя заступили дешевші харчі в раціоні більшости людей. В країні панував мир, бо звичайні японці вже не озброювалися після того, як ще 1857 року віддали зброю Хідейосі. Навіть дратівливі військовики самураї погодилися розв'язувати свої суперечки лише на мечах, що дивувало західняків, що пробивалися до Японії в 1850-і роки. Один з них згадував, що японці "погано уявляють собі, як користуватися вогнепальною зброєю... Це вражає американця, що з дитинства бачить, як вбивають дітей. Ця необізнаність на зброї є аномалією, що вказує на примітивну невинність та аркадійську простоту"[364].

Однак після 1720 року картина стабільно темнішала. Японія була переповнена. Без технологічного прориву не було способів діставати від перенаселеної землі більше харчів, палива, одягу та житла, а без торгівлі не було способів щось ввозити. Японські землероби демонстрували дивовижну винахідливість, а японські чиновники усвідомили шкоду, що завдав їхнім лісам паливний голод, і почали активно їх захищати. Японська елітарна культура звернулася до строгого прекрасного мінімалізму, що зберігав ресурси. Проте ціни на харчі далі зростали, голод сильнішав, на вулицях протестували голодні натовпи. Це була не Аркадія.

Єдиною причиною вибору цього виняткового шляху Японії було те, що таким самим шляхом ішов Китай, єдина можлива загроза її безпеці. Китай мав широкі відкриті прикордонні смуги, отже, протягом вісімнадцятого сторіччя населення могло далі зростати, однак Цин також дедалі щільніше замикалися від небезпечного світу за водами. 1760 року всю закордонну торгівлю зосередили в Ґуанчжоу, а коли 1793 року британська Ост-Індська компанія відрядила лорда Макартні поскаржитися щодо обмежень, імператор Хунлі зверхньо відповів: "Ми ніколи не цінували оригінальні речі, так само ми не маємо ані найменшої потреби у виробах вашої країни"[365]. І завершив: "Дальші контакти не гармоніюють з правилами Небесної імперії [та]... не дадуть переваг вашій країні".

Західні державці не поділяли віру Хунлі в корисність ізоляції. Вони жили в світі, де не домінувала одна велика імперія на кшталт Китаю Цин; це радше було місце суперечок та постійних зсувів балансу влади. Згідно зі світобаченням більшости західних державців, навіть якщо сумарне багатство світу зафіксоване, нація завжди могла захопити більший шматок пирога. Кожен флорин, франк чи фунт, витрачений на війну, окупиться, і доки деякі державці мислили так, доти всі державці мали бути готові до війни. Перегони озброєнь в західній Європі ніколи не припинялися.