Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Згідно з Ґалілеєм,
філософію викладено у величній книжці, всесвіті, що завжди в нас перед очима... Її написано математичною мовою, її символами є трикутники, кола та інші геометричні фігури, що без них в межах людських сил неможливо зрозуміти жодного слова; без них залишається блукати в темному лабіринті.[346]
Дехто з науковців почав міркувати, що все, справедливе щодо природи, має бути справедливим і щодо суспільства. До певної міри урядовці вітали цю думку, особливо фінансисти. Державу теж можна було розглядати, як машину: статистики могли б підраховувати потоки її прибутків, а міністри могли б калібрувати її складні зубчасті колеса. Але нові способи думання спричиняли й тривогу. Природничі науки надали їм нового напряму, виявивши необґрунтованість тверджень стародавніх авторитетів. Чи не станеться так, що суспільні науки піддадуть сумнівові авторитет королів та церкви?
Якщо природничники мали рацію і спостерігання та логіка справді є найліпшими інструментами для розуміння Божої волі, тоді настав час обґрунтувати, що вони могли б бути також найліпшими інструментами для функціювання урядів. Англійський теоретик Джон Лок доводив, що є однакові підстави вважати, що від початку Бог надав людям певні природні права, що "людина від природи має силу... захищати свою власність — тобто своє життя, свободу та майно — від пошкод та спроб інших людей". Отже, висновує він, "великим та головним завершенням... об'єднання людей у спільноти та визнавання над собою урядів є збереження власности". І якщо так, якщо люди "від природи всі вільні, рівні та незалежні, [тоді] ні в кого не можна забрати майно й нікого не можна підпорядкувати політичній владі інших без його згоди"[347].
Ці ідеї могли б викликати занепокоєння, навіть якби були обмежені колом інтелектуалів, що сперечаються латиною в своїх коледжах, обличкованих слоновою кісткою. Але сталося не так. Спочатку в Парижі, потім в інших місцях багаті пані тримали салони, де науковці терлися плечима з владоможцями й нове мислення поширювалося в усі боки. Аматори започатковували дискусійні клуби, запрошували лекторів пояснювати нові ідеї та демонструвати досліди. Дешевший друк, ліпший розподіл та дедалі вища грамотність дали новим журналам, що поєднували репортажі з суспільною критикою та читацькими листами, змогу поширювати шумування до десятків тисяч читачів. За три сторіччя до мережі "Старбакс" підприємливі власники каварень усвідомили, що, якщо забезпечити безплатні газети та зручні стільці, відвідувачі будуть там сидіти протягом цілого дня — читати, сперечатися та купувати каву. Поставало дещо нове — суспільна думка.
Творці думки полюбляли казати, що Європою поширювалося просвітництво, осяйне світло в темних заглибинах, затулених сторіччями забобонів. Але що таке просвітництво? Німецький мисленик Імануїл Кант казав прямо: "Наважуйся знати. Май мужність покладатися на власне розуміння!"[348]
Виклик усталеній владі був очевидний, але, замість з ним боротися, більшість монархів вісімнадцятого сторіччя йшли на компроміс. Вони називали себе освіченими деспотами, що владарювали раціонально заради загального добра. "Філософи мають бути вчителями світу та вчителями державців, — писав король Прусії. — Вони повинні думати логічно, а ми повинні діяти логічно"[349].
Однак на практиці державців часто дратувала логіка їхніх підданців. У Британії[350] королям доводилося її толерувати, в Іспанії вони могли змусити її замовкнути, але Франція була достатньо авангардною (зрештою, це французьке слово), аби в ній юрмилися просвітницькі критики, й водночас достатньо абсолютистською, аби час від часу їх ув'язнювати та забороняти їхні книжки. На думку історика Томаса Карлайла, це був "деспотизм, стримуваний епіграмами, — саме тому це був досконалий сад, де могло розквітнути просвітництво"[351].
346
"Філософію викладено...": Galileo Galilei (1605), translated in Drake 1957, pp. 237-38.
347
"людина...", "великим...", "від природи...": John Locke, Second Treatise of Civil Government (l 690), chapter 7, section 87; chapter 9, section 124; and chapter 8, section 95.
348
"Наважуйся знати...": Immanuel Kant, "An Answer to the Question: What is Enlightenment?" (1784) (available at http://www.english.upenn.edu/~mgamer/Etexts/kanthtml).
349
"Філософи мають...": Frederick II, letter to Christian Wolff (1740), зацитовано за Upton 2001, p. 307.
350
1707 року Акт про Унію об'єднав Англію, Вельс та Шотландію в королівство Велика Британія; окремим актом 1800 року було приєднано Ірландію.
351
"деспотизм...": Thomas Carlyle, History of the French Revolution (1837), vol. 3, book 7, chapter 7.