Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Ага.
— За винятком кількох випадкових знайомих на початку вісімдесятих років, тут до тебе побувало всього тільки п’ять жінок. Еріка, Лісбет і моя колишня дружина, з якою ми спільно існували у вісімдесятих роках. Одна дівчина, до якої в мене були дуже серйозні наміри в кінці дев’яностих років, і жінка, трохи старша за мене, з котрою я познайомився два роки тому і зрідка зустрічаюся. Там дещо особливі обставини…
— Он воно як.
— Я тримаю цей будинок для того, щоб мати можливість поїхати з міста і від усього відключитися. І майже завжди буваю тут наодинці. Читаю книжки, пишу, відпочиваю, сиджу на пристані і дивлюся на кораблі. Це зовсім не таємне любовне гніздечко холостяка.
Він підвівся і приніс пляшку вина, яку поставив у тіні перед дверима до будинку.
— Я не збираюся нічого обіцяти, — сказав він. — Мій шлюб розпався через те, що ми з Ерікою не змогли триматися віддалік одне від одного. Been there, done that, got the t-shirt.[58]
Він наповнив келишки.
— Але ти найцікавіша людина з тих, що зустрілися мені за дуже довгий час. У мене таке відчуття, ніби наші стосунки стали серйозними першого ж дня. Мені здається, що я втратив розум уже тоді, коли ти підстерегла мене на моїх сходах. Тими небагатьма ночами, які я тепер сплю у себе вдома, я прокидаюся посеред ночі і хочу тебе. Не знаю, чи хочеться мені постійно бути разом, але я смертельно боюся тебе втратити.
Він поглянув на неї.
— Ну і що ж нам, по-твоєму, робити?
— Давай обміркуємо, — сказала Моніка Фігуерола. — Мене до тебе теж страшенно тягне.
— Справа починає набувати серйозного обороту, — мовив Мікаель.
Вона кивнула з почуттям смутку, що раптом її пойняв. Потім вони досить довго просиділи мовчки. Коли стемніло, вони прибрали зі столу, зайшли в дім і зачинили двері.
У п’ятницю, за тиждень до суду, Мікаель зупинився коло газетного кіоску біля Шлюзу і став роздивлятися ранкові газети. Генеральний директор і голова правління «Свенска морґонпостен» Маґнус Берґшьо капітулював і оголосив про своє залишення посади. Купивши газети, Мікаель дійшов до кафе «Ява» на Хурнсґатан і замовив собі пізній сніданок. Причиною такого раптового кроку Берґшьо називав родинні обставини. Він не захотів коментувати твердження про те, ніби його рішення піти якось пов’язане із звільненням Еріки Берґер, після того як він наказав їй зам’яти сюжет про діяльність оптової фірми «Вітавара АБ». Щоправда, на одній шпальті повідомлялося, що голова Об’єднання шведських працедавців призначив комісію з етики, яка почала перевірку контактів шведських фірм з підприємствами Південно-Східної Азії, що використовують дитячу працю.
Мікаель Блумквіст несподівано засміявся.
Потім він склав газету, дістав мобільний телефон «Ерікссон Т10» і зателефонував «Тій, з каналу ТБ-4», відірвавши її від ланчу.
— Привіт, люба, — сказав Мікаель Блумквіст. — Гадаю, ти як і раніше відмовишся якось вечірком прийти до мене на побачення.
— Привіт, Мікаелю, — засміялася «Та, з каналу ТБ-4». — Даруй, але ти настільки не в моєму стилі, що далі нікуди. Правда, ти все одно досить гарненький.
— Може, ти, принаймні, погодишся зі мною сьогодні повечеряти, щоб поговорити про роботу?
— Що там у тебе накльовується?
— Еріка Берґер два роки тому укладала з тобою угоду щодо Веннерстрьома. Вийшло непогано. Я хочу укласти з тобою аналогічну операцію.
— Розповідай.
— Тільки після того, як ми домовимося про умови. Точнісінько як з Веннерстрьомом, ми опублікуємо книгу разом з тематичним числом журналу. Ця історія матиме великий резонанс. Я пропоную тобі попередньо ознайомитися з матеріалом за умови, що ти не видаси інформацію до нашої публікації. Цього разу з публікацією особливо складно, оскільки вона повинна вийти певного дня.
— Який обсяг матеріалу?
— Більше, ніж про Веннерстрьома, — сказав Мікаель Блумквіст. — Тобі це цікаво?
— Знущаєшся? Де зустрінемося?
— Що ти скажеш про «Казанчик Саміра»? Еріка Берґер теж прийде.
— А що там за історія з Берґер? Вона повернулася до «Міленіуму» після того, як її вигнали з «СМП»?
— Її не вигнали. Коли у них з Берґшьо виникли розбіжності, вона відразу ж звільнилася.
— Він, схоже, цілковитий дебіл.
— Так, — відгукнувся Мікаель Блумквіст.
Фредрік Клінтон слухав Верді через навушники. За великим рахунком музика залишилася єдиним, що могло відвернути його від апарата діалізу і наростаючого болю в крижах. Він тихенько наспівував і, заплющивши очі, рухав у такт правою рукою, яка висіла в повітрі і, здавалося, жила власним життям, окремо від його пойнятого гниттям тіла.
58
Плавали, знаємо (англ.).