Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— У цьому якраз і проблема, — зауважив Юнас Сандберґ. — Блумквіст очевидно повинен розуміти, що тут щось не так. Але він поводиться так, ніби нічого не помічає. Пробачте, але це не в стилі «Міленіуму». Крім того, до редакції повернулася Еріка Берґер. Все наступне число «Міленіуму» таке пусте і беззмістовне, що видається просто глузуванням.
— Що ти хочеш сказати… що це фальшивка?
Юнас Сандберґ зітхнув.
— Літнє число «Міленіуму» взагалі-то мало б вийти останнього тижня червня. Судячи з того, що Малін Ерікссон писала електронною поштою Мікаелю Блумквісту, це число має друкуватися на одному підприємстві в Сьодертельє. Але коли я сьогодні зв’язався з підприємством, виявилося, що їм ще навіть не здали оригіналу. У них є лише комерційна пропозиція, отримана місяць тому.
— Гм, — мовив Фредрік Клінтон.
— Де вони друкувалися раніше?
— В якійсь друкарні в Моргонгові. Я зателефонував туди, зробивши вигляд, що працюю в «Міленіумі», і запитав, як далеко вони просунулися. Директор друкарні відмовився говорити на цю тему. Я збираюсь увечері туди навідатися.
— Ясно. Георг?
— Я пройшовся по всіх доступних телефонних розмовах за останній тиждень, — сказав Нюстрьом. — Дивно, але ніхто із співробітників «Міленіуму» не обговорює нічого, пов’язаного із судом або із справою Залаченка.
— Нічого?
— Так. Згадки про це з’являються лише в розмовах з людьми, що не мають стосунку до «Міленіуму». Ось, послухайте. Мікаелю Блумквісту телефонує репортер з газети «Афтонбладет» і цікавиться, чи може той якось прокоментувати наступний процес.
Він поставив на стіл магнітофон.
— Вибачте, без коментарів.
— Ви ж брали участь у цій історії із самого початку. Це ж ви виявили Саландер у Госсеберзі. І ви поки не опублікували жодного слова. Коли ви збираєтеся що-небудь надрукувати?
— Коли визнаю за доцільне. За умови, що мені буде що друкувати.
— Але матеріал у вас є?
— Ну, купите «Міленіум» і про все довідаєтесь.
Він вимкнув магнітофон.
— Раніше ми якось над цим не замислювались, але я повернувся назад і прослухав розмови вибірково. Так було весь час. Він обговорює справу Залаченка майже виключно в загальних словах. Не говорить про це навіть із сестрою, хоча вона адвокат Саландер.
— Може, йому справді нічого сказати.
— Він послідовно відмовляється робити будь-які припущення. Таке враження, що він цілодобово живе в редакції і майже не буває вдома на Бельмансґатан. А якщо він цілодобово працює, то мав би створити щось більше, ніж оця нісенітниця в черговому числі «Міленіуму».
— А прослуховувати редакцію ми як і раніше не можемо?
— Ні, — встряв у розмову Юнас Сандберґ. — У редакції постійно хтось перебуває. Це теж примітно.
— Гм?
— З того дня, як ми побували у квартирі в Блумквіста, у редакції весь час хтось є. Блумквіст там днює і ночує, в його кабінеті постійно горить світло. Якщо не він, то Кортес, або Малін Ерікссон, або цей гомик… е-е, Крістер Мальм.
Клінтон провів рукою по підборіддю і ненадовго задумався.
— Гаразд. Висновки?
Георг Нюстрьом трохи повагався.
— Ну… за відсутністю кращого, я припустив би, що вони розігрують для нас спектакль.
Клінтон відчув, як волосся на голові полізло догори.
— Чому ми не помітили цього раніше?
— Ми слухали те, що говориться, а не те, що не говориться. Ми раділи, помічаючи їхню розгубленість або читаючи їхню електронну пошту. Блумквіст розуміє, що хтось викрав звіт про Саландер дев’яносто першого року і в нього, і в сестри. Але що ж йому, чорт забирай, робити?
— Вони не заявляли до поліції про напад?
Нюстрьом заперечливо похитав головою.
— Джанніні присутня на допитах Саландер. Вона люб’язна, але не говорить нічого істотного. А Саландер просто мовчить.
— Але ж це нам на руку. Чим менше вона відкриває рота, тим краще. Що каже Фасте?
— Я зустрічався з ним дві години тому. Він якраз отримав оці свідчення Саландер.
Він показав на копію, що лежала на колінах у Клінтона.
— Екстрьом збентежений. Добре, що Саландер не дуже обдарована літературно. Для необізнаної людини ця автобіографія — чиста маячня божевільного з вигаданими змовами та елементами порнографії. Але вона б’є дуже близько до цілі. Абсолютно точно розповідає, як її запроторили до клініки Святого Стефана, стверджує, що Залаченко працював на СЕПО і таке інше. Вона згадує, що, як їй здається, йдеться про якусь секту всередині СЕПО, тобто фактично підозрює існування чогось на зразок «Секції». В цілому вона дає дуже точний опис. Але він, як я вже сказав, не викликає довіри. Екстрьом розгублений, бо схоже, що Джанніні збирається покласти це в основу захисту в суді.