Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Ваденшьо поглянув у вікно, звідки виднілися гребені дахів кількох сусідніх будинків.
— Нам залишилося лише розібратися з дочкою Залаченка. Якщо хтось почне копирсатися в її історії і прислухатися до її слів, може статися все, що завгодно. Але за кілька днів почнеться суд, і потім усе буде кінчено. Цього разу ми повинні закопати її так глибоко, щоб вона вже ніколи більше не могла становити для нас небезпеки.
Ваденшьо похитав головою.
— Я не розумію твого ставлення до справи, — сказав Клінтон.
— Так. Звичайно, вам його не зрозуміти. Вам щойно сповнилося шістдесят вісім. Ви вмираєте. Ваші рішення нераціональні, але вам, проте, вдалося зачарувати Георга Нюстрьома і Юнаса Сандберґа. Вони слухаються вас так, ніби ви — Господь Бог.
— Я справді Господь Бог у всьому, що стосується «Секції». Наша рішучість дала «Секції» шанс. І я з усією впевненістю заявляю, що «Секція» ніколи більше не потрапить у таке скрутне становище. Коли все закінчиться, ми повинні провести комплексну перевірку її діяльності.
— Ясно.
— Новим керівником стане Георг Нюстрьом. Він, звичайно, застарий, але інших кандидатів у нас немає, а він пообіцяв залишитися ще мінімум на шість років. Сандберґ надто молодий і, внаслідок твого керівництва, недосвідчений. До цього моменту йому слід було б уже бути цілком навченим.
— Клінтоне, невже ви не розумієте, що накоїли. Ви вбили людину. Бйорк пропрацював на «Секцію» тридцять п’ять років, а ви наказали його вбити. Хіба ви не розумієте…
— Ти чудово знаєш, що це було необхідно. Він зрадив нас, та й не зміг би витримати натиску, якби поліція почала на нього тиснути.
Ваденшьо підвівся.
— Я ще не закінчив.
— Тоді нам доведеться продовжити розмову пізніше. Ви тут лежите і уявляєте себе Всемогутнім, а мене чекає робота.
Ваденшьо попрямував до дверей.
— Якщо це суперечить твоїм моральним принципам, чому б тобі не піти до Бубланськи і не зізнатися у своїх злочинах?
Ваденшьо обернувся до хворого.
— Ця думка мене навідувала. Але хай там що б ви думали, я з усієї сили захищаю інтереси «Секції».
Відчинивши двері, він зіткнувся з Георгом Нюстрьомом і Юнасом Сандберґом.
— Привіт, Клінтоне, — сказав Нюстрьом. — Нам необхідно дещо обговорити.
— Заходьте. Ваденшьо якраз збирався піти.
Нюстрьом почекав, поки двері зачиняться.
— Фредріку, я дуже турбуюся, — сказав Нюстрьом.
— Чому так?
— Ми тут із Сандберґом міркували. Відбуваються якісь незрозумілі речі. Сьогодні вранці адвокат Саландер передала прокурору її автобіографію.
— Що?
Поки прокурор Ріхард Екстрьом наливав із термоса каву, інспектор кримінальної поліції Ханс Фасте роздивлявся Анніку Джанніні. Екстрьом був збентежений документом, що його він отримав, приїхавши на роботу. Вони з Фасте разом прочитали сорок сторінок, на яких містилася пояснювальна записка Лісбет Саландер, і потім довго обговорювали цей дивний документ. Під кінець він відчув необхідність запросити Анніку Джанніні для неформальної розмови.
Вони всілися за невеликим столом для нарад в кабінеті Екстрьома.
— Спасибі, що погодилися заглянути, — почав Екстрьом. — Я прочитав цю… гм, пояснювальну записку, яку ви подали сьогодні вранці, і відчуваю потребу зняти деякі знаки питань…
— І?.. — спробувала допомогти йому Анніка Джанніні.
— Навіть не знаю, з якого кінця почати. Очевидно, перш за все мені слід пояснити, що ми з інспектором Фасте обоє страшенно спантеличені.
— Он як?
— Я намагаюся зрозуміти ваші наміри.
— Що ви маєте на увазі?
— Ця автобіографія, чи як її слід називати, яка її мета?
— Це начебто цілком очевидно. Моя клієнтка хоче викласти свою версію розвитку подій.
Екстрьом добродушно засміявся і провів рукою по борідці вже добре знайомим жестом, який чомусь почав Анніку дратувати.
— Так, але для пояснень у вашої клієнтки було кілька місяців. Вона не сказала ані слова на всіх допитах, які намагався проводити з нею Фасте.
— Наскільки мені відомо, у нас немає закону, який зобов’язує її говорити тоді, коли це зручно інспекторові Фасте.
— Еге ж, але я хочу сказати… за два дні над Саландер починається судовий процес, а вона в останню мить підсовує оце. Я ж у даному разі відчуваю відповідальність, яка дещо виходить за межі моїх обов’язків як прокурора.
— Он як?
— Я ні в якому разі не хочу, щоб ви сприйняли мої слова як образу. Це ніяк не входить у мої наміри. Проте в нашій країні існують процесуальні норми. А ви, фру Джанніні, є адвокатом із захисту прав жінок і раніше ніколи не представляли клієнта в кримінальному процесі. Я звинувачую Лісбет Саландер не тому, що вона жінка, а через те, що вона скоїла тяжкі злочини із застосуванням насильства. Вважаю, ви теж напевно розумієте, що вона серйозно хвора психічно і потребує лікування й допомоги суспільства.