Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Підтримайте його. Він уже досить багато чого зробив, і я зберігатиму з ним контакт. Дайте йому закінчити роботу. Гарантую, що ви від цього лише виграєте.
У нього зробився задумливий вигляд. Потім він кивнув.
Потискувати одне одному руки вони не стали. Еріка поклала Хольму на письмовий стіл пропуск до редакції, спустилася в гараж і забрала свою машину. На початку п’ятої вона припаркувалася поблизу від редакції «Міленіуму».
Частина 4
ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ
1 липня — 7 жовтня
Попри численні міфи про амазонок в античній Греції, Південній Америці, Африці та інших місцях, є лише один історичний, документально підтверджений приклад існування жінок-войовниць. Це жіноча армія, що існувала в народності фон у західноафриканській Дагомеї, теперішньому Беніні.
Про цих жінок-войовниць нічого не написано в офіційній військовій історії, про них не знято жодних романтичних фільмів, і на сьогодні про них згадується хіба що в давніх історичних виносках. Про цих жінок існує одна-єдина наукова праця: Stanley В. Alpem, Amazons of Black Sparta (Hurst & Co Ltd, London, 1998). А це ж була армія, здатна зрівнятися з будь-яким елітним військом окупаційних властей того часу, що складалося із солдатів-чоловіків.
Коли точно була утворена жіноча армія народності фон, невідомо, але деякі джерела датують її XVII століттям. Спочатку вона була королівською лейб-гвардією, яка виросла в корпус із 6000 солдатів, що мали напівбожественний статус. Але призначені вони були не для окраси. Трохи більше 200 років вони становили головну ударну силу народності фон у боротьбі проти європейських колонізаторів, що вторгалися на їхні землі. Їх побоювалося французьке військо, яке вони неодноразово перемагали в битвах. Розбити жіночу армію вдалося лише в 1892 році, коли Франція привезла на кораблях сучасні війська з артилерією, іноземними легіонерами, морським піхотним полком і кавалерією.
Скільки жінок-войовниць загинуло, невідомо. А ті, що вижили, протягом кількох років вели й далі партизанські дії, і ще в 1940-х роках були живі ветерани тієї армії, їх фотографували і брали у них інтерв'ю.
Розділ 23
За два тижні до суду над Лісбет Саландер Крістер Мальм закінчив оформлення книги обсягом 364 сторінки і з сухою назвою «Секція». Обкладинка була синьою, написи на ній — жовтими, а в самому низу Крістер помістив сім чорно-білих портретів шведських прем’єр-міністрів, завбільшки з поштову марку. Над ними нависало зображення Залаченка. Для ілюстрації Крістер скористався паспортною фотографією колишнього шпигуна і так збільшив контрастність, що виступали лише темні частини знімка, мовби тінню вкриваючи всю обкладинку. Дизайн вийшов не дуже вишуканим, але вражаючим. Авторами значилися Мікаель Блумквіст, Хенрі Кортес і Малін Ерікссон.
Була половина шостої ранку — Крістер Мальм пропрацював усю ніч. Його трохи нудило, і він відчував гостру потребу піти додому і поспати. Малін Ерікссон просиділа з ним увесь цей час, вносячи останні виправлення до вже схвалених Крістером сторінок і роздруковуючи текст. Вона вже заснула прямо на дивані в редакції.
Крістер Мальм зібрав у папку документи з фотографіями і зразками шрифту. Потім запустив програму «Тост» і переніс усе на два диски. Один він поклав у редакційний сейф, а другий передав заспаному Мікаелю Блумквісту, який прийшов близько сьомої.
— Йди додому й поспи, — сказав Мікаель.
— Уже йду, — відповів Крістер.
Будити Малін Ерікссон вони не стали, але увімкнули сигналізацію на вході. О восьмій годині на вахту мав заступити Хенрі Кортес. Вийшовши з парадного, вони ляснули один одного по долонях і розсталися.
Мікаель Блумквіст дійшов до Лундаґатан, де знову без дозволу взяв покинуту Лісбет Саландер «Хонду». Не бажаючи довіряти пересилку диска пошті, він особисто відвіз його Яну Чьобіну, директорові друкарні, розташованої в непоказній цегельній будівлі біля залізниці в містечку Моргонгова, неподалік від містечка Сала.
Їхати звідти Мікаель не квапився і почекав, поки в друкарні перевірили, що диск відкривається. Він упевнився також у тому, що книга буде готова до дня початку суду. Проблема полягала не в друкуванні, а в брошуруванні, яке могло затягнутися, але Ян Чьобін пообіцяв, що мінімум 500 примірників з першого видання накладом 10 000 будуть доставлені до потрібної дати. Книга випускалася у м’якій палітурці, але великим форматом.