Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
Одразу все скінчилось. Ошелешені друзі дивились на Равеша. Та він стояв, ніби й сам не тямив, що сталося. Першим тишу порушив Лам:
— Слухай, де ти таке вивчив? Перепиши слова!
— Що? — перепитав гном, немов приходячи до тями. — Я й не знаю… Ніби само собою з’явилось у голові. Чого ви так дивитесь? Правду кажу, не знаю! Зараз не згадаю жодного слова. А в ту хвилину говорив, як по писаному читав. Чи не диво?
Навколо стоянки запала тиша. Захисний купол, що тільки-но, як здалося друзям, вибухнув, спокійно горів яскравим фіолетовим полум’ям. Щоправда раніше друзі не помічали цього фіолетового забарвлення. Це було досить дивно. Одне лише можна було стверджувати напевно: сьогодні їх вже ніщо не потурбує. Як сказала Маарі, від цього фейєрверку не те що нечисть, а й взагалі все живе позабігало хтозна куди. Тому вони спокійно позасинали і, проспавши мало не до полудня, швидко зготували омріяний гномом сніданок і рушили далі.
Вчитель Ревліс стояв перед одним з членів Конклаву, і доповідав про пригоди наших друзів, за якими вони стежили ще з осені.
— На відстані близько двохсот кілометрів від Граамеля, у затоці на річці Фіслор, ті, про кого я оповідаю, були атаковані незвично великою зграєю так званих «токі», за внутрішньою класифікацією — «об’єкт ПС-27». Зграя була надзвичайно великою і, вочевидь, знала, де й кого треба чекати. Звідси — маловтішний факт: вони слідкують за нашими кандидатами. Можливо й за нашою таки методою. У даному випадку я був поруч. Але де гарантії, що ми не пропускаємо інших подібних випадків?
В цій ситуації найкращим виходом було імплантувати комусь із них у свідомість підходящу формулу. Що я й зробив. Потім, звісно, я її стер. Зате яке було видовище! Люблю красиві рішення! До того ж, в результаті цього експерименту, зріс потенціал нашого кандидата. Ця зміна добре простежується за зміною кольору захисного купола.
— А ти нічого не плутаєш, Вчителю? Чи й справді ті навчилися нашим методам пошуку кандидатів?
— Помилка виключена!
— Ну, що ж! Цією проблемою займуться! А тобі, я думаю, доведеться на якийсь час покинути всю іншу роботу й займатися лише цією трійцею. Якщо ти не помилився в оцінках їхнього потенціалу.
— Ручаюся — все вірно. Останні події це красномовно підтверджують. Не стали б Чорні так викладатися, коли б ішлося про якихось простачків. Я думаю, кожен з цієї трійці стане Вчителем. А той, якому я підкинув формулу, напевне стане і членом Конклаву. Потенціал мага в нього не менший, ніж у мене зараз. А він же ще майже дитина!
— Ну, годі їх розхвалювати! На твоє місце я пошлю когось іншого, а ти займайся своїм скарбом. Бо коли вже Чорні до них прилипли — до самого кінця не відчепляться!
— Слухаюсь! — Ревліс, прощаючись, з повагою схилив свою довгувату шию, вкриту срібною лускою.
За кілька годин від берегів Асарху до порту Граамель високо в небі, аж над пасатними хмарами, летіла прозора хмаринка, яку міг би вгледіти лише той, хто знав куди та як треба дивитись. У глибині океану були ті, хто знав і вмів. І дивились.
Наші друзі просувалися своїм шляхом як завжди, не поспішаючи, роздивляючись на річкові береги. Зупинки, щоправда, вони робили тепер тільки біля поселень.
Ближче до берегів океану краєвиди змінилися. Пагорби скінчились, потім і ліси стали розпадатись на окремі переліски. А тоді й зовсім розплилися на виднокрузі синім маревом і, врешті, зникли. Перед очима потяглися безкраї степи. Змінилася й звірина. Оленів не стало зовсім, зате довкола блукали стада антилоп. Добувати дичину стало важче, та ельфи знали закляття, що допомагали підманити тварин на відстань пострілу. Їжі вистачало. Втім, аби це було не так, наші подорожні були б украй здивовані. Адже вже півмільйона років такий стан речей був нормою для Нілмар.
Маарі, крім усього іншого, добре плавала й пірнала, а по річкових заплавах завжди знаходилось багато їстівних черепашок, які чудово споживалися у смаженому вигляді. Равеш аж розквітав від задоволення, коли ельфійка готувала цю страву.