Чому Захід панує - натепер

Маньчжури взяли Пекін, що не чинив опору, проголосили себе новою династією Цин і витратили майже сорок років на те, аби сконсолідувати свою владу. Ця боротьба також відрізнялася від наслідків попередніх степових нападів. Замість відкрити дорогу іншим кочівникам з холодних країв, тривала боротьба лише загартувала армію Цин і уздатнила її нападати назад на внутрішню Азію. 1697 року Цин зруйнували велику кочівничу силу глибоко в Монголії, а 1720 року вперше поширили китайську владу на гірський Тібет. У 1750-і роки Цин остаточно розв'язали проблему кочівників, дотягнувши свою зброю, порох та боєприпаси аж до кордонів теперішнього Киргизстану, де придушили останні спроби чинити опір.

У сімнадцятому та вісімнадцятому сторіччях аграрні імперії, насамперед Росія Романових та Китай Цин, ефективно вбили одного з апокаліптичних вершників. Завдяки цьому тиск суспільного розвитку на тверду стелю не спричиняв хвиль степової міграції, що поставали у другому та дванадцятому сторіччях. Відтак, видається, навіть спільного впливу занепаду держав, голоду, хвороб та кліматичних змін було недосить, аби спричинити занепад осередків. Степову магістраль було перекрито, і з нею завершено великий розділ історії Старого Світу.

З погляду кочівників, це було страшне лихо. Ті, хто пережив війни, опинилися в дедалі вужчому оточенні. Вільний рух, основа їхнього способу життя, потрапив у залежність від далеких імператорів. Від вісімнадцятого сторіччя колись гоноровиті кочівники поступово дійшли до стану найманців.

Проте, з погляду імперій, перекриття степової магістралі було тріумфом. Внутрішня Азія, що так довго була джерелом небезпеки, стала новим прикордонням. Із меншанням кочівничих нападів мільйон чи два росіян та п'ять чи десять мільйонів китайців пересунулися уздовж країв степової смуги з перенаселених осередків на нові землі. Потрапивши туди, ці достатньо жорсткі люди перелаштували ландшафт до землеробства, гірництва та лісозаготівель і доправляли сировину та податки до імперських серцевинних земель. Перекриття степової магістралі не просто відвернуло занепад. Було створено степове золоте дно й відтак зламано тверду стелю, що протягом тисячоліть обмежувала індекс суспільного розвитку на рівні трохи понад сорок балів.