Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочее научное » Чому Захід панує - натепер
Чому Захід панує - натепер - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Чому Захід панує - натепер

Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:

У пропонованій книжці автор, відомий американський історик, захопливо й невимушено подає власну концепцію розвитку світової цивілізації. Його потрактування перебігу подій минулого цілком оригінальне й рясніє парадоксами, а прогнози на майбутнє здатні спричинити палку дискусію. Книжку призначено і фахівцям, і широкому загалові читачів, що цікавляться світовою історією.
1 ... 199 200 201 202 203 204 205 206 207 ... 335
Перейти на страницу:

Тверда стеля

 опри всі відмінності імперських реалій суспільний розвиток в обох осередках далі зростав. Протягом кількох десятиріч після 1598 року — року смерти Хідейосі та Філіпа — все вказувало на те, що парадокс розвитку знов підняв голову. Так само, як часто було в минулому, до наростання кризи долучилася погода. Вже від 1300 року було холодно, а тепер ставало ще холодніше. Деякі кліматологи пов'язують це з вибухом вулкану в Перу 1600 року, інші — зі слабшанням сонцевої активности. Але більшість згодні в тім, що 1645-1715 роки були надзвичайно холодними скрізь у Старому Світі. Від Лондона до Ґуандуна автори щоденників та посадовці скаржилися на сніг, кригу та холодне літо.

Замерзлий міський люд та спраглі землі землероби разом робили сімнадцяте сторіччя катастрофою для всього беззахисного, чи то лісів, боліт та дикої природи, чи то колонізованих народів. Часом уряди усвідомлювали потребу захистити цих жертв і намагалися зробити це законодавчо, але колоністи, що штовхали прикордонні смуги осередків назовні, рідко звертали на це увагу. В Китаї так звані халупники вдиралися в гори та ліси й руйнували хитку екологічну рівновагу солодкою картоплею та кукурудзою. Вони доводили тубільні групи, як-от мяо, до межі голоду, але коли мяо повстали, китайська держава спрямувала проти них військо. Айни в північній Японії, ірландці в найдавнішій англійській колонії, тубільці сходу Північної Америки могли б розповісти ту саму сумну історію.

Колонізацію спричиняло збіднювання власних ресурсів осередків. Як писав один китайський посадовець, "кожен фут чи дюйм землі має давати хоч якийсь невеликий прибуток,"[320] і уряди на обох кінцях Євразії сприяли людям, що перетворювали чагарники та заболочені місцини на пасовища та орні землі. Інший китайський автор у 1620-і роки виклав свої підстави:

Зупинімо мізерні зиски мешканців чагарників та левад!... деякі ледащі люди, не думаючи про довгострокове майбутнє, дістають мінімальний зиск від чагарів та зілля й відмовляються від великого скарбу культивування злаків. Вони не лише не освоюють землі, а ще й ненавидять інших за те, що вони це роблять... ринки з кожним днем порожнішають, прибутки уряду впали значно нижче регулярних квот. За цих обставин дозволяти таке неможливо![321]

Голландські та англійські підприємці атакували заболочені землі з таким самим запалом. Величезні осушувальні програми, спонсоровані від уряду, вивільняли величезні ділянки родючого ґрунту, але люди, що там жили, чинили опір в судах та на вулицях.

Агресивні люди несли з собою так само агресивних рослин та тварин, що заступали місцеві види, чи полювали на них до винищення, заорювали природне середовище та вирубували ліси. Один науковець у 1660-і роки скаржився, що чотири п'ятих японських гір збезлісіли. Близько 1550 року в Англії та Шотландії лишилося 10 відсотків лісів, а на 1750 рік було знищено половину й цих дерев. Ірландія, навпаки, 1600 року мала ще 12 відсотків лісів, але на 1700 рік колоністи вирубали чотири з кожних п'яти дерев.

Поблизу великих міст ціни на деревину швидко росли, й люди почали шукати заміну. Біля Едо японські виробники соли та цукру, гончарі та деякі власники будинків почали спалювати вугілля, а ті європейці, що могли це зробити, почали замість деревного вугілля використовувати торф та викопне вугілля. Подібно до кайфинців за п'ятсот років до того, лондонці взялися до викопного палива, коли ціни на деревину стали недосяжними. Більшість англійських господарств поза столицею все ще могли знайти деревину на дрова, але середній лондонець на 1550 рік вже спалював щороку близько чверти тонни вугілля. На 1610 рік це число потроїлося, а на 1650 рік вугілля давало понад половину паливної енергії в Британії. 1659 року мешканець Лондона скаржився: "Лондон обгорнений такою вугільною хмарою, що якщо на землі є щось подібне до пекла, то це саме цей вулкан у туманний день"[322].

На жаль, він помилявся, бо інші євразійці створювали собі ще гірші пекла. Кліматичні зміни були лише першим апокаліптичним вершником, що вирвався на свободу; дедалі більший тиск на ресурси спричинив також занепад держав, коли режими не витримували зрослих напруг. Коли монархи ощадили кошти, вони налаштовували проти себе державних службовців та вояків; коли вони вимагали більшого від платників податків, то налаштовували проти себе торгівців та фермерів. Бурхливі протести бідаків були звичним явищем, відколи постали держави, але тепер вони набули нової сили, бо до них приєдналася позбавлена майна шляхта, збанкрутілі торгівці, вояки, що не дістали платні, та занепалі посадовці.

вернуться

320

"Кожен фут...": Chang Ying, "Remarks on Real Estate" (published around 1697), зацитовано за John Richards 2003, p. 119.

вернуться

321

Зупинімо мізерні...": Official proclamation, seventeenth century, зацитовано за John Richards 2003, p. 120.

вернуться

322

"Лондон обгорнений...": John Evelyn, A Character of England (1659), зацитовано за John Richards 2003, p. 235.

1 ... 199 200 201 202 203 204 205 206 207 ... 335
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)