Чому Захід панує - натепер

Голландські та англійські підприємці атакували заболочені землі з таким самим запалом. Величезні осушувальні програми, спонсоровані від уряду, вивільняли величезні ділянки родючого ґрунту, але люди, що там жили, чинили опір в судах та на вулицях.

Агресивні люди несли з собою так само агресивних рослин та тварин, що заступали місцеві види, чи полювали на них до винищення, заорювали природне середовище та вирубували ліси. Один науковець у 1660-і роки скаржився, що чотири п'ятих японських гір збезлісіли. Близько 1550 року в Англії та Шотландії лишилося 10 відсотків лісів, а на 1750 рік було знищено половину й цих дерев. Ірландія, навпаки, 1600 року мала ще 12 відсотків лісів, але на 1700 рік колоністи вирубали чотири з кожних п'яти дерев.

Поблизу великих міст ціни на деревину швидко росли, й люди почали шукати заміну. Біля Едо японські виробники соли та цукру, гончарі та деякі власники будинків почали спалювати вугілля, а ті європейці, що могли це зробити, почали замість деревного вугілля використовувати торф та викопне вугілля. Подібно до кайфинців за п'ятсот років до того, лондонці взялися до викопного палива, коли ціни на деревину стали недосяжними. Більшість англійських господарств поза столицею все ще могли знайти деревину на дрова, але середній лондонець на 1550 рік вже спалював щороку близько чверти тонни вугілля. На 1610 рік це число потроїлося, а на 1650 рік вугілля давало понад половину паливної енергії в Британії. 1659 року мешканець Лондона скаржився: "Лондон обгорнений такою вугільною хмарою, що якщо на землі є щось подібне до пекла, то це саме цей вулкан у туманний день"[322].

На жаль, він помилявся, бо інші євразійці створювали собі ще гірші пекла. Кліматичні зміни були лише першим апокаліптичним вершником, що вирвався на свободу; дедалі більший тиск на ресурси спричинив також занепад держав, коли режими не витримували зрослих напруг. Коли монархи ощадили кошти, вони налаштовували проти себе державних службовців та вояків; коли вони вимагали більшого від платників податків, то налаштовували проти себе торгівців та фермерів. Бурхливі протести бідаків були звичним явищем, відколи постали держави, але тепер вони набули нової сили, бо до них приєдналася позбавлена майна шляхта, збанкрутілі торгівці, вояки, що не дістали платні, та занепалі посадовці.