Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Харкові, а всі повітові міста на Слобідській Україні були облишені на поталу московській агітації. Сталось се не через те, що українці не розуміли пекучої потреби заснування таких повітових осередків, але через недостачу інтелігентних потрібних сил. Недостача інтелігентних людей дала себе відчути з великою дошкульністю при остатніх виборах. Як і скрізь по Вкраїні, усі інтелігентні професії захопили в свої руки на Слобожанщині чужинці. Професори, вчителі, лікарі, адвокати, інженери — се або москалі, або поляки, або жиди. Всі вони вороже ставляться до українства, бо бояться, що зріст української свідомості викличе бойкот чужинцям. Їх класово-професійний інтерес підказує їм свідомо підтримувати систему відносин до нас з боку держави, бо їхній лібералізм доторкається тільки форми відносин до нас держави, але не істотності сих відносин. Всі оті чужинці годуються на кошт нашого народу і розуміють, що се «годування» тягтиметься тільки доти, доки українство є слабосиле. Отже, в їх інтересі тримати українство слабосилим!
Нечисленна українська інтелігенція виявляла величезну енергію й діяльність, але ся діяльність і енергія навіть для Харкова не вистачала проти маси чужої інтелігенції, яка зав’язала спілку проти українства. Не за українцями, але за московською інтелігенцією — ішла буржуазія: власники будинків та торговельних підприємств.
Що доторкається власників будинків та торговельних підприємств, то багато з них суть прирожденні українці, але позбавлені національної свідомості та ще й задурені ідеєю про «єдність і однаковість» українця й москаля або ідеєю, що насамперед треба «спільними поступовими силами» утворити рай для москалів, а тоді сей рай вони вже дадуть і українцям. Сі люди йдуть у табір московський і стають проти українства з нерозуміння й непорозумінням.
Нарешті, ще були й Ефіальти — Брюховецькі, навіть з-поміж свідомих українців, які попросту зрадили українство й віддали свої голоси чужинцям. Сієї патолочі не багато, але сморід від неї йде великий, а втіха для наших ворогів ще більша!
Отже, тепер, коли ми укінчили виборчу кампанію до 4-ої Думи, ми зараз же повинні готувати себе до нових виборів. Ми повинні готувати свої сили, ми повинні збільшувати їх. Насамперед виробляймо й збільшуймо свою інтелігенцію. Нехай кожен українець пам’ятає той клич, який колись піднесли чехи: «свій до свого!». Сей клич провели вони в життя й подужали своїх переможців німців.
Не багато є наших лікарів, інженерів, адвокатів, але й ті без роботи, бо українці звертаються не до своїх, але до чужих, напихаючи чужі кишені українськими грішми, допомагаючи чужинцям панувати над нами!..
Зрозуміймо, що не правительствені утиски, але чужинецька навала загрожує нашому існуванню. Зрозуміймо, що яка б не була виборча система, але коли економічно чужинці пануватимуть над нами, коли кадри їх інтелігенції ми самі годуватимем, то раз у раз вони при всіх виборах і до всіх Дум нас побідять. «Свій до свого» — отсе наш рятунок, коли ми справді хочемо по-біди. Хіба можлива українізація наших політичних осередків, коли наше власне особисте життя не українізоване! Починаймо зі споду. Не жалуймо праці!
Є в Харкові такий голяр: Аврущенком зветься. Зайдіть до його голярні, і ви побачите написи по-московськи та польськи, але даремно шукатимете по-українськи... Се на Вкраїні у Харкові у Аврущенка по-польськи є, а по-українськи нема!! І хочуть, щоб той Аврущенко подав голос за українця, а не за чужинця...
І ще потрібно нам суворо осудити наших «брюховецьких». Знов дейнеки починають галасувати, знов дейнеки намагаються знівечити українство і знов через свою некультурність та дикість, які, на їх думку, рівнозначні з демократизмом.
Брюховецьких треба вилучити з нашого життя, бо затроять вони нас токсинами своєї зради!
І ще одно. Українці повинні пам’ятати, що сучасна нація складається з багатьох шарів громадянства. Коли ми хочемо, щоб українці були нацією в новочасному розумінні слова, ми повинні мати національну, патріотичну, ліберальну, маючу буржуазію, яка допоможе цілій українській справі своїми впливами й грішми. Найгірше лихо наше сучасне — се бідність наша: яке б діло не розпочали ми, через бідність нашу, через недостачу «мідяних шагів» гине воно або ледве дихає... Гроші може дати тільки буржуазія, бо простий нарід, дуже бідний, темний і несвідомой, не може зараз постачити потрібних для нашого культурного розвитку засобів... Отже, українізуймо буржуазію. Хай вона служить нам, доки нам се потрібно. І доки панує капіталістичний лад, доки все в руках буржуазії, то хай самий капітал буде в руках української, а не ворожої нам, чужої по духу й по крові буржуазії, яка панує на Вкраїні тепер!