Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Отже, найбільше лихо сучасне на Вкраїні — се «сини хохлуш», які плекають і загострюють московський шовінізм відносно українців. Щоправда, між ними є й такі, що хотіли б приподобатись і «нашим і вашим», але більшість гостро ворожа українству.
Отже, либонь зрозуміло, що сей стан речей рішуче забороняє українцям з чисто етичного погляду порозуміватись та погоджуватись з «синами хохлуш» і тільки прикрі обставини життя, суворі відносини «сфер» змушують українців з тактичних поглядів ухилятись від чистої принципіальної політики, йдучи на можливі компроміси з «синами хохлуш».
Але національна Немезіда зараз же мститься за такі неприродні та неморальні компроміси з боку українців. Вона засліплює їх очі і віддає під моральний вплив та панування тим же «синам хохлуш».
Наше сумне минуле нас вчить, що ясної будуччини ми зможемо досягти тільки виразною принципіальною національною політикою. Усякі компроміси з нашими ренегатами не тільки не роблять нам користі, але шкодять нам, морально нас знесилюють, а «синам хохлуш» надають сили та відваги. Через те треба гостро осудити ті виборчі українські округи, де українці згодились дурно віддати свої голоси на московських кандидатів. Там, де се зроблено, виявили українці брак політичного розуміння, злочинну короткозорість і звикле «ледарство гидке».
Там, де се зроблено, українці нерозважливо віддали свої національні позиції. Легко їх було віддавати, але назад одбивати буде безмірно важко.
Поки ще не пізно, повиннні українці схаменутись, і коли вже життьова хвиля вимагає компромісу, хай сей компроміс буде обов’язково обопільний. Поза обопільністю не може бути компромісу. Се було б вже зрадою національних інтересів.
Коли ж такий компроміс неможливий, ми повинні самостійно провадити виборчу кампанію.
Треба привчатись нам до самостійних виступів, а не ховатись за чужі спини, а особливо не віддавати свою долю в руки «синам хохлуш». Кожен самостійний ступінь, який ми тепер зробимо, виросте згодом до значенння величезної події, кожна положена нами самостійно цегла розростеться у величезний будинок, але й кожна помилка, кожна уступка даремна колись досягне значення катастрофи.
Такий тепер родючий ґрунт і такий плодючий час, що кожна посіяна насінина розростеться в гіллясте дерево.
Сіймо ж тільки те, що достойне є нашої великої будуччини. Культивуймо свої власні поля й не зважуймось марно розкидати насіння по чужих нивах, щоб не справдились слова великого поета нашого: «І навіки проклянетесь своїми синами»!
Сніп. — 1912. — 16 (29) вересня.
Передовиця. Харків, 23 вересня (6 жовтня) 1912 р.
Alea jacta est! Усі розмови, перемови й вагання укінчилися! У виборах до 4-ої, як і в виборах до 3-ої Думи Державної українці в Харкові йдуть цілком самостійно. В добрий час!
Яке значення сієї події? Насамперед — моральне. На українців дивилися справа й зліва, їх пильнували заманити до чужого табору, їх вабили широкими обіймами всеросійськими, їх лякали реакційними небезпеками, і все це для того, аби й харківські українці вдіяли те, що раз у раз діють українці на Вкраїні російській, себто зробилися б безплатним додатком до якоїсь московської партії чи групи. Але в сю так важну для цілої української справи хвилину харків’яни виявили глибоке розуміння вищих національних інтересів, виявили політичний такт і далекосяглий світогляд. Вони вибрали той шлях, який єдино можливий в сей історичний момент. Але, ухваливши таку постанову, взяли українці й великий обов’язок на себе. І коли вони того обо-в’ язку не виконають, краще б їм тоді й не розпочинати цілої виборчої кампанії, бо намірене, заповідане, але не зроблене, не закінчене діло більше зашкодить, ніж коли б його зовсім не починали. Сей обов’язок є віддати на своїх виборців поважне число голосів. Коли вже боротьба, то боротьба! Кожен українець повинен пам’ятати, що від його енергії в передвиборчій боротьбі залежить честь і достоїнство української справи. Не треба навіть довго боротись, бо вибори мають відбутись за кілька днів! Отже, чим менш часу, тим більшу треба виявити енергію та завзяття. Не тільки до вкраїнців треба йти, але до всіх «малороссов»-«хохлов», до всіх, в кім ще не згас остаточно огник української свідомості та національної приналежності. Треба йти навіть і до тих, в кого сей огник згас вже, треба його наново запалити! Треба їм сказати, що ми боремось за найсвятіші національні й людські права! Треба йти до всіх, кого ще не споганила ненависть до українства й до його відродженого життя! Треба йти й їм нагадати, що перебуває Вкраїна лютий час і що порятунок наш лежить тільки в нас самих. Тільки в нас самих, а не в чужих. Всесвітня історія, уся без найменшої виключки, вчить нас, що горе тій нації, яка віддається під опіку чужої!