Суспільно-політичні твори

Хто тямив реальні відносини сил, той, розуміється, наперед знав, що більшість при виборах буде московська. Знали се й українські проводирі. І коли, незважаючи на се, українці вступили в нерівний бій, то се було зроблено ради будуччини, бо українці провадять не політику хвилини, але обраховану на значний шмат часу далекосяглу політику національну.

З погляду сієї остатньої українці своїм виступом при сій виборчій кампанії уторували шлях для своєї національно-політичної свідомості, в якій тільки й лежить успіх українства. На два моменти в виборчій кампанії звертаємо увагу: українці одержали нині коло 500 голосів, себто в п’ять разів більше, ніж при виборах до 3-ої Думи Державної, і найбільше число голосів українці одержали в тій курії, де голосував цвіт інтелігенції харківської, при рівній кількості загальних голосів, поданих при виборах до 3-ої й 4-ої Думи.

Але все ж таки найціннішим для розвиту українства є самий факт самостійного виступу. Адже се правда, що широке суспільство, навіть українського походження, не має ніякого уявлення про те, що таке є українство, які його завдання й мета. Чи можливий же був при таких умовах широкий успіх української виборчої кампанії? Як се не чудно, дивно й неймовірно, але се дійсна правда, що люди, що живуть на Вкраїні, геть більше знають про всякі найдрібніші сутінки в московських партіях, ніж про саму істотність українського руху. Се є правда, — і не сміємо на сю правду заплющувати очі, — що українство як ідейний рух є невідоме широким шарам українського народу. Рішучий самостійний виступ українців, що перестали буть гуртком і хочуть буть політичним чинником — справив глибоке враження на громадянство, яке вперше почуло українські кличі, яке, власне, вперше побачило, що українство — се є моральна сила. Наслідки сього виступу виявляться геть пізніше, виявились би вже й тепер, коли б агітація українська була дужчою. Треба з жалем зазначити, що передвиборчі осередки були засновані тільки в самому