Суспільно-політичні твори

Але австрійське правительство тямить, що українство має величезну потенціальну силу, яка при добрій організації та свідомості національній може й не датися нікому до ужитку. Отже, завдання правительства не тільки сю силу уживати, але й лишити її у теперішньому стані, не дати їй змоги організуватись, просвітитись та й зрозуміти цілу свою міць та могутність. Одно слово — тримати українців у statu quo — оце й є політика австрійського правительства з австрійського державного становища. Але крім погляду з державного становища австрійське правительство має ще інші погляди на українську справу, а саме — се погляди польський та чеський. Адже не треба забувати, що австрійське правительство — се повсякчасні рівноваги впливів німецьких, чеських та польських!

Наскільки в склад австрійського правительства входять німецькі чинники, настільки воно готово задовольнити українські домагання в сфері культурній, себто, напр., в університетській справі, бо се не шкодить ні німцям, ні Австрії, на їх думку.

Але наскільки в склад австрійського правительства входять брати-слов’я-ни, настільки всякий поступ українства є безнадійний. Чехи-міністри не хочуть українського університету, бо їх національна політика полягає в тім, щоб підтримувати Росію, а підтримувати Росію в чеській інтерпретації — значить гнітити українців в Австрії, щоб часом «єдиний русскій народ» не розколовся через український університет. Чехи — теоретично зробилися нашими принципіальними ворогами, хоч ми самі раз у раз прихильно ставилися до них.

Міністри-поляки, як взагалі всі поляки, не хочуть ні корисних для українців реформ, ні українського університету, бо се, на їх думку, рівнозначно тому, що незабаром український народ, просвітившись, прийшовши до свідомості й організації, грізно спитає їх: по якому праву Галичину й правобережну Україну захопили вони в своє посідання?

Польська психологія відносно українців — се психологія злочинця, що з ляком дожидає, як підростуть діти убитих чи окрадених батьків і схочуть відібрати в нього награблене чи накрадене добро! Ціла задача такого злочинця — се тримати дітей у пониженні, се не давати їм дізнатись про злочин, вбитись у силу, щоб відібрати в злочинця своє добро.

Зрозуміло отже, що для міністрів-поляків розвит українства — се гострий ніж у серце, се початок кінця їхнього неправного панування. А хто ж не хоче панувати, а тим більше, який поляк не хоче панувати?!

Таким чином, «австрійське правительство», складаючись з міністрів німців, чехів та поляків, містить в собі незвичайно різких, гострих і принци-піальних ворогів українства.