Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Державна служба Китаю стала особливо гарячою цариною. Шереги шляхти розбухали, кількість адміністративних посад лишалася тою самою. Терниста брама навчання вужчала, й багатії знаходили способи зробити багатство вагомішим, ніж освіченість. Один провінційний посадовець скаржився, що "незаможних науковців, що сподівалися дістати місце [через іспити], чиновники відкидали, наче то були голодні біженці"[307].
Навіть для королів, на самому вершечку піраміди, це були напружені часи. Теоретично більшання населення корисне для державців — більше платників податків, більше потенційних солдатів. Але на практиці все було не так просто. Загнані в куток, голодні селяни могли повстати замість платити податки, а роздрібнені й пересварені феодали часто з ними погоджувалися. (Кандидати на китайську державну службу, що не подужали скласти іспити, виробили особливу манеру знов виринати на поверхню в ролі повстанців.)
Проблема була стара, як саме королівство, й більшість королів шістнадцятого сторіччя вибирали старі розв'язки, централізацію та експансію. Японія була, мабуть, екстремальним випадком. Там політичне керівництво розпалося вже в п'ятнадцятому сторіччі, і села, буддійські храми й навіть окремі міські квартали встановлювали власні уряди та наймали крутих хлопців захищати себе чи грабувати сусідів[308]. У шістнадцятому сторіччі зростання населення спричинило шалене змагання за ресурси, з-поміж багатьох маленьких лордів поступово поставали кілька великих. Перша португальська зброя опинилася в Японії 1543 року (на ціле покоління раніше, ніж самі португальці), а в 1560-і роки японські ремісники вже робили чудові власні мушкети, саме вчасно, аби допомогти вжевеликим лордам, що могли дозволити собі озброїти своїх послідовників і стати ще більшими. 1582 року єдиний провідник Тойотомі Хідейосі зробився сеґуном практично усього архіпелагу.
Хідейосі умовив своїх розсварених земляків скласти зброю, пообіцявши перетопити її на цвяхи та прогоничі для найбільшої в світі статуї Будди, вдвічі більшої за Статую Свободи. За це належалося, як він пояснив, "дістати винагороду не лише в цьому житті, а й у наступному"[309]. (На християнського місіонера це не справило враження. За його записами, Хідейосі був "неймовірно хитрий та підступний. Він позбавив людей зброї під приводом релігійного благочестя"[310].)
Хоч би які були релігійні наміри Хідейосі, роззброївши людей він зробив величезний крок до централізації держави, значно полегшив завдання переліку людей, міряння землі та розподілу податкових та військових обов'язків. На 1587 рік, згідно з його листом до дружини, Хідейосі бачив розв'язок усіх своїх проблем у експансії й вирішив завоювати Китай. Через п'ять років його армія — десь чверть мільйона вояків, озброєних найновішими мушкетами, — зійшла на берег в Кореї й змела все на своєму шляху.
Він побачив Китайську імперію глибоко поділеною попри переваги експансії. Дехто з імператорів Мін так само, як Хідейосі в Японії, ретельно ревізував хиткі фінанси та розширював імперію. Вони замовляли нові переписи, намагалися з'ясувати, хто заборгував податки й за що, замість складних трудових обов'язків та внесків зерном, вводили прості виплати сріблом. Проте державні службовці здебільшого уникали усього цього галасу та гніву. Вони казали, що, згідно з багатовіковими традиціями, державці тихо (й недорого) сиділи в центрі й подавали моральний приклад. Вони не вели війн і, поза сумнівом, не вичавлювали грошей з земельної шляхти, тих самих родин, що з них походили самі чиновники. Переписи та реєстри, гордість та радість Хідейосі, можна було безпечно зігнорувати. Що з того, що одна префектура в долині Янцзи 1492 року подала точнісінько таку саму кількість мешканців, як за вісімдесят років до того? Династія, за твердженням науковців, буде тривати десять тисяч років незалежно від того, рахує вона людей чи ні.
Активні імператори борсалися в бюрократичному болоті. Часом наслідки були комічними, як коли імператор Чженде 1517 року наполіг на тім, щоб самому повести армію проти монголів, а посадовець, відповідальний за Велику китайську стіну, відмовився відчинити браму й пропустити його, бо імператори належали до Пекіна. Часом все було не так кумедно, зокрема коли Чженде наказав за впертість шмагати батогами своїх найвищих посадовців і кількох під час виконування покари було вбито.
307
"незаможних науковців...": Zhang Tao, Gazetteer of She County (1609) 3.9a, зацитовано за Brook 1998, p. 258.
308
Це тло класичного фільму Акіри Куросави Сім самураїв (1954) та, з невеличкими історичними та географічними відхилами, майже так само класичної переробленої версії Джона Стерджеса Чудова сімка (1960).
309
"дістати винагороду...": Toyotomi Hideyoshi,"Sword Collection Edict" (1588) 2, translated in Tsunoda et al. 1964, p. 320.
310
"неймовірно хитрий...": Jesuit Annual Letter (1588), зацитовано за Perrin 1979, p. 27.