Чому Захід панує - натепер

Хідейосі умовив своїх розсварених земляків скласти зброю, пообіцявши перетопити її на цвяхи та прогоничі для найбільшої в світі статуї Будди, вдвічі більшої за Статую Свободи. За це належалося, як він пояснив, "дістати винагороду не лише в цьому житті, а й у наступному"[309]. (На християнського місіонера це не справило враження. За його записами, Хідейосі був "неймовірно хитрий та підступний. Він позбавив людей зброї під приводом релігійного благочестя"[310].)

Хоч би які були релігійні наміри Хідейосі, роззброївши людей він зробив величезний крок до централізації держави, значно полегшив завдання переліку людей, міряння землі та розподілу податкових та військових обов'язків. На 1587 рік, згідно з його листом до дружини, Хідейосі бачив розв'язок усіх своїх проблем у експансії й вирішив завоювати Китай. Через п'ять років його армія — десь чверть мільйона вояків, озброєних найновішими мушкетами, — зійшла на берег в Кореї й змела все на своєму шляху.

Він побачив Китайську імперію глибоко поділеною попри переваги експансії. Дехто з імператорів Мін так само, як Хідейосі в Японії, ретельно ревізував хиткі фінанси та розширював імперію. Вони замовляли нові переписи, намагалися з'ясувати, хто заборгував податки й за що, замість складних трудових обов'язків та внесків зерном, вводили прості виплати сріблом. Проте державні службовці здебільшого уникали усього цього галасу та гніву. Вони казали, що, згідно з багатовіковими традиціями, державці тихо (й недорого) сиділи в центрі й подавали моральний приклад. Вони не вели війн і, поза сумнівом, не вичавлювали грошей з земельної шляхти, тих самих родин, що з них походили самі чиновники. Переписи та реєстри, гордість та радість Хідейосі, можна було безпечно зігнорувати. Що з того, що одна префектура в долині Янцзи 1492 року подала точнісінько таку саму кількість мешканців, як за вісімдесят років до того? Династія, за твердженням науковців, буде тривати десять тисяч років незалежно від того, рахує вона людей чи ні.

Активні імператори борсалися в бюрократичному болоті. Часом наслідки були комічними, як коли імператор Чженде 1517 року наполіг на тім, щоб самому повести армію проти монголів, а посадовець, відповідальний за Велику китайську стіну, відмовився відчинити браму й пропустити його, бо імператори належали до Пекіна. Часом все було не так кумедно, зокрема коли Чженде наказав за впертість шмагати батогами своїх найвищих посадовців і кількох під час виконування покари було вбито.