Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Часом трохи недолугости й не завадить, але насправді між недолугістю та здоровим глуздом великої відмінности немає, бо карти залишають хлопцям мало змоги робити щось інше, ніж вони робили. Коли 1403 року Юнле посів китайський трон, він мав поліпшити становище своєї нації в південній Азії. Посилати Чженові Флоти-скарбниці до Калікуту та Ормузу було дорогим способом досягти цього, але він себе виправдав. Проте посилати Чжена на схід у порожній океан було просто поза питанням, і не важить, скільки там могло бути зілля безсмертя. Завжди існувала можливість, що адміністратори Китаю п'ятнадцятого сторіччя зрештою припинять дорогі подорожі до Індійського океану, але можливости посилати флоти до Тихого океану не було ніколи. Економічна географія робила пошук ірраціональним.
Важко також уявити собі, як європейські мореплавці могли не потрапити до Америк досить скоро після того, як вони подалися до Атлантики в пошуках шляху до багатств Сходу. Колумб та його люди мусили мати серця з дубу та нутрощі з заліза, аби стрибнути в невідоме, маючи вітер в спину, без гарантії знайти інший вітер, що приведе їх додому Але якби вони відступилися, в європейських портах було багато хоробрих людей, готових спробувати знову І якби королева Ізабела 1492 року не пристала на пропозицію Колумба, європейці не припинили би подорожувати на захід. Тоді або Колумб знайшов би підтримку деінде, або ми просто пам'ятали б іншого великого першовідкривача — можливо, Кабото чи португальця Педру Альвариша Кабрала, що 1500 року відкрив Бразилію, бо вона перекрила йому шлях до Індії.
Так само, скажімо, як коли землероби заступили мисливців-збирачів, а держави заступили села, карти зробили неминучим те, що шибайголови моряки з біляатлантичної смуги мали відкрити Америки радше раніше, ніж пізніше і, безперечно, раніше, ніж так само відчайдушні моряки з Південно-китайського моря.
А коли вже це відбулося, наслідки було великою мірою визначено наперед. Європейські мікроби, зброя та інституції були настільки могутніші за автохтонні американські, що тубільне населення та держави просто занепали. Якби Монтесума чи Кортес зробили інший вибір, перші конкістадори могли б померти на просяклих кров'ю вівтарях Теночтитлану, їхні серця могли б під пронизливі крики вирвати з живих тіл та запропонувати богам. Але все одно слідом за ними йшли інші конкістадори, що приносили віспу, гармати та плантації. Автохтонні американці мали не більше шансів протистояти європейському імперіялізмові, ніж автохтонні європейські мисливці-збирачі успішно чинити опір землеробам за сім чи вісім тисячоліть до того.
Географія грала велику роль і тоді, коли європейці обходили південну Африку та пливли до Індійського океану, але інакше. Тут європейці потрапляли до світу з вищим суспільним розвитком, стародавніми імперіями, давно усталеними торгівельними домами та власними смертельними хворобами. Відстань та кошти — фізична та економічна географія — обмежували європейські вторгнення так само, як подорожі до Америк. Перша португальська місія, що попливла навколо Африки до Індії 1498 року, складалася лише з чотирьох кораблів. Її провідник Васко да Ґама був ніхто, обраний в очікуванні неминучої поразки.
Да Ґама був великим капітаном, що пройшов шість тисяч миль відкритим морем, аби спіймати вітри, що привели його на південь від Африки, але він не був політиком. Він зробив майже все, аби виправдати недовіру людей. Його звичка викрадати та бити місцевих лоцманів ледве не призвела до катастрофи ще до того, як він полишив Африку, а коли постійно зневажувані гіди привели його до Індії, він образив індійських володарів Калікуту припущенням, що вони християни. Далі він образив їх, запропонувавши мізерні подарунки, а коли нарешті дістав вантаж з прянощів та коштовного каміння, зігнорував усі поради й наразився на супротивні вітри. Майже половину його екіпажу забрав Індійський океан, а тих, що вижили, понівечила цинга.
Попри всі грубі помилки Васко да Ґама все одно збагатив себе та свого короля, бо прибуток від азійських прянощів перевищив 100 відсотків. Десятки португальських кораблів пішли його шляхом, використовуючи свою єдину перевагу — вогнепальну зброю. Маневруючи залежно від обставин між торгівлею, залякуванням та стріляниною, португальці виявили, що пістоль є найкращим засобом укладання угод. Вони захопили порти уздовж індійського берега, перетворили їх на торгівельні анклави (чи піратські лігва залежно від того, хто про це розповідає) й доправляли звідти до Португалії перець.