Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочее научное » Чому Захід панує - натепер
Чому Захід панує - натепер - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Чому Захід панує - натепер

Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:

У пропонованій книжці автор, відомий американський історик, захопливо й невимушено подає власну концепцію розвитку світової цивілізації. Його потрактування перебігу подій минулого цілком оригінальне й рясніє парадоксами, а прогнози на майбутнє здатні спричинити палку дискусію. Книжку призначено і фахівцям, і широкому загалові читачів, що цікавляться світовою історією.
1 ... 191 192 193 194 195 196 197 198 199 ... 335
Перейти на страницу:

Португальських кораблів було так мало, що вони нагадували радше москітів, що дзижчали навколо великих королівств Індійського океану, ніж конкістадорів. Проте після десь десятьох років їхніх укусів султани та королі Туреччини, Єгипту, Ґуджарату та Калікуту, підбурювані Венецією, вирішили покласти цьому край. 1509 року вони зібрали понад сто кораблів, захопили біля індійського берега вісімнадцять португальських військових кораблів і замкнули коло з наміром таранити їх та брати на абордаж. Португальці потрощили їх на дрібні уламки.

Так само, як османи на Балканах на сторіччя раніше, володарі всіх країн навколо Індійського океану кинулися копіювати європейську зброю, але швидко дізналися, що на те, аби відбитися від португальців, самих гармат мало. Треба було запозичити цілу мілітарну систему й перетворити суспільний порядок, аби звільнити місце для військовиків нового типу. В південній Азії шістнадцятого сторіччя це виявилося так само важкою справою, як за три тисячі років до того, коли королі західного осередку намагалися задаптувати своє військо до колісниць. Володарі, що рухалися надто повільно, мусили відкривати шаленим нападникам порт за портом, а 1510 року португальці залякали султана Малакки, що контролював протоки до самих Островів прянощів, і дістали від нього торгівельні права. Коли султан знову відчув, що має хребта, й викинув їх геть, португальці захопили його місто. Томе Піреш, перший португальський губернатор Малакки, написав: "Той, хто володарює в Малаці, тримає руку на горлі Венеції".

1521

  не лише Венеції. Піреш пише:

Китай — важлива, гарна й дуже багата країна, і, як видається, губернатор малакки не потребуватиме надто великої сили, аби в ній запанувати, бо люди там дуже слабкі й їх легко подолати. Важливі особи, що часто там бували, також кажуть, що губернатор індії, якщо візьме малакку, міг би десятьма кораблями захопити все китайське узбережжя.[298]

У надсприятливі роки початку шістнадцятого сторіччя авантурникам, що перетинали Атлантичний океан та обходили Африку, видавалося можливим майже все. Чому просто не взяту гору над Сходом, як вони вже туди дісталися? Тому 1517 року португальський король вирішив перевірити Пірешову теорію й відрядив його до Ґуанчжоу запропонувати мир та торгівлю з Піднебесним королівством. На жаль, Піреш був майже таким дипломатом, як да Ґама, і почалося трирічне вкидання шайби, коли Піреш вимагав зустрічі з імператором, а місцеві чиновники змушували його чекати. Нарешті Піреш дістав своє 1521 року, того самого року, коли Кортес вдерся до Теночтитлану.

Однак з Пірешом все сталося не так, як із Кортесом. Приїхавши до Пекіна, Піреш мусив ще кілька тижнів чекати авдієнції, що зрештою відбулася катастрофічно погано. Поки Піреш вів перемови, від султана Малакки прийшов лист зі звинуваченням португальського посланця в тім, що той вкрав його трон. Потім надійшли листи від чиновників, що їх Піреш образив у Ґуанчжоу, зі звинуваченнями його в канібалізмі та шпіонажі. Потім, у найгірший з усіх можливих моментів, китайський імператор раптово помер. Під вир звинувачень та контрзвинувачень Пірешову команду закували в залізо.

Що сталося з Пірешом, залишилося неясним. В одному листі від моряка, заарештованого разом із ним, сказано, що він помер в тюрмі, але з іншої розповіді випливає, що його заслали на село, де через двадцять років португальський священик зустрів його доньку. Священик наполягав на тім, щоб дівчина довела свою ідентичність, прочитавши "Отче наш" португальською мовою. Вона розповіла, що Піреш дожив до старости з багатою китайською дружиною й помер зовсім недавно. А втім, найімовірніше, Піреша спіткала така сама доля, як і решту учасників посольства. Спочатку їх виставили на публіку й прилюдно принижували, потім стратили та розчленували. Пеніса кожного з чоловіків відітнули й запхали йому до рота, потім частини тіл понастромляли на кілки навколо Ґуанчжоу.

Хоч би яка була його доля, Піреш у тяжкий спосіб дізнався, що попри всю свою зброю європейці й досі мало що важили тут, у справжньому центрі світу. Вони знищили ацтеків і пострілами проклали собі шлях на ринки Тихого океану, але на те, аби вразити охоронців воріт Піднебесного королівства, цього було замало. Східний суспільний розвиток все ще значно випереджав західний, і попри європейське Відродження, моряків та зброю 1521 року ще мало що вказувало на можливість суттєвого вужчання розриву між Сходом та Заходом. Мало минути ще три сторіччя, поки стало ясно, яку саме відмінність спричинило те, що Кортес, а не Чжен спалив Теночтитлан.

вернуться

298

"Хто б не був...", "Китай - важлива..." : Tome Pires, Suma Oriental, translated in Cortesao 1944, pp. lxxvii, 123.

1 ... 191 192 193 194 195 196 197 198 199 ... 335
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)