Чому Захід панує - натепер

У надсприятливі роки початку шістнадцятого сторіччя авантурникам, що перетинали Атлантичний океан та обходили Африку, видавалося можливим майже все. Чому просто не взяту гору над Сходом, як вони вже туди дісталися? Тому 1517 року португальський король вирішив перевірити Пірешову теорію й відрядив його до Ґуанчжоу запропонувати мир та торгівлю з Піднебесним королівством. На жаль, Піреш був майже таким дипломатом, як да Ґама, і почалося трирічне вкидання шайби, коли Піреш вимагав зустрічі з імператором, а місцеві чиновники змушували його чекати. Нарешті Піреш дістав своє 1521 року, того самого року, коли Кортес вдерся до Теночтитлану.

Однак з Пірешом все сталося не так, як із Кортесом. Приїхавши до Пекіна, Піреш мусив ще кілька тижнів чекати авдієнції, що зрештою відбулася катастрофічно погано. Поки Піреш вів перемови, від султана Малакки прийшов лист зі звинуваченням португальського посланця в тім, що той вкрав його трон. Потім надійшли листи від чиновників, що їх Піреш образив у Ґуанчжоу, зі звинуваченнями його в канібалізмі та шпіонажі. Потім, у найгірший з усіх можливих моментів, китайський імператор раптово помер. Під вир звинувачень та контрзвинувачень Пірешову команду закували в залізо.

Що сталося з Пірешом, залишилося неясним. В одному листі від моряка, заарештованого разом із ним, сказано, що він помер в тюрмі, але з іншої розповіді випливає, що його заслали на село, де через двадцять років португальський священик зустрів його доньку. Священик наполягав на тім, щоб дівчина довела свою ідентичність, прочитавши "Отче наш" португальською мовою. Вона розповіла, що Піреш дожив до старости з багатою китайською дружиною й помер зовсім недавно. А втім, найімовірніше, Піреша спіткала така сама доля, як і решту учасників посольства. Спочатку їх виставили на публіку й прилюдно принижували, потім стратили та розчленували. Пеніса кожного з чоловіків відітнули й запхали йому до рота, потім частини тіл понастромляли на кілки навколо Ґуанчжоу.

Хоч би яка була його доля, Піреш у тяжкий спосіб дізнався, що попри всю свою зброю європейці й досі мало що важили тут, у справжньому центрі світу. Вони знищили ацтеків і пострілами проклали собі шлях на ринки Тихого океану, але на те, аби вразити охоронців воріт Піднебесного королівства, цього було замало. Східний суспільний розвиток все ще значно випереджав західний, і попри європейське Відродження, моряків та зброю 1521 року ще мало що вказувало на можливість суттєвого вужчання розриву між Сходом та Заходом. Мало минути ще три сторіччя, поки стало ясно, яку саме відмінність спричинило те, що Кортес, а не Чжен спалив Теночтитлан.