Чому Захід панує - натепер

Чжу був людиною свого часу. Він відмовився від імперських посад і жив скромно, заробив собі репутацію від нуля викладанням у місцевій академії, писанням книжок і розсиланням листів із поясненням своїх ідей. Єдина його спроба вплинути на національну політику закінчилася вигнанням та засудженням праці його життя як "підробного навчання". Але з нагромаджуванням у тринадцятому сторіччі зовнішніх загроз і спробами чиновників Сун пов'язати їхню причину з освіченими людьми філософськи бездоганне та політично незагрозливе трактування Конфуція в працях Чжу почало видаватися досить корисним. Спочатку його теорії реабілітували, потім ввели до державних іспитів і зрештою зробили винятковим базисом для просування адміністративними щаблями. Мислення Чжу Сі стало ортодоксальним. "Від часу Чжу Сі ми знаємо, де наш Шлях, — щасливо проголосив один науковець близько 1400 року. — Більше немає потреби писати, нам лишилося тільки вправлятися"[293].

Чжу часто називають другим за впливовістю мислеником в китайській історії (після Конфуція, але перед Мао) — що залежно від кута зору критика був довершеним послідовником класиків або прирік Китай на стагнацію, самозадоволеність та тиранію. Але це надто сильно прославляє чи ганьбить Чжу. Подібно до всіх найбільших теоретиків, він просто давав епосі саме ті ідеї, що вона потребувала, а люди користалися ними так, як вважали за належне. Це найліпше видно з думок Чжу щодо родинних вартостей. На початок дванадцятого сторіччя буддизм, протофемінізм та економічне зростання змінили давніші ґендерні ролі. Багаті родини тепер часто дбали про освіту своїх доньок і давали їм більші посаги до шлюбу, відтак дружини дістали більше впливу в родині. А коли фінансове становище жінок поліпшилося, було запроваджено принцип, що доньки могли успадковувати майно так само, як сини. Навіть у найнезаможніших родинах виробництво текстилю на продаж давало жінкам змогу більше заробляти, що знову ж таки приводило до більших майнових прав.

Чоловічу відповідь дали багаті в дванадцятому сторіччі, коли Чжу був ще молодий. Було пропаговано жіночу цнотливість, подружню залежність та вимогу, аби жінки залишалися у внутрішній частині будинку (якщо їм конче треба було вийти, вони мали вдягати вуаль чи їх мали нести на занавішених ношах). Критики особливо нападали на вдів, що одружувалися вдруге й забирали майно в інші родини. На тринадцяте сторіччя, коли мислення Чжу Сі було реабілітовано, його доброчесний ідеал перестворення досконалих конфуційських родин почав видаватися корисною оболонкою, що надавала цим ідеям філософської форми. Відтак, коли чиновники в чотирнадцятому сторіччі почали згортати майнові закони, що сприяли жінкам, вони радісно оголосили, що це було во ім'я мислення Чжу Сі.