Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Так. Але я уявляю, що зараз відбувається щось таке, від чого ти розхвилювалася більше, ніж за весь цей час. Сподіваюся, ти знаєш, що робиш.
Лісбет посміхнулася Андерсу Юнассону кривою посмішкою.
— Мабуть, найближчим часом ти отримаєш відповідь на це питання, — сказала вона.
Хенрі Кортес вискочив з книжкової крамниці як божевільний. Він перетнув Свеавеґен по віадуку вулиці Местер Самуельсґатан, спустився вниз і завернув на віадук Клараберґсвіадуктен через Васаґатан. Потім перескочив через Клараберґсґатан між автобусом і двома автівками, що несамовито сигналили йому, і рівно о 15.00 прослизнув у двері Центрального вокзалу.
Перестрибуючи через три сходинки, він спустився по ескалатору на головний поверх, пробіг повз книжковий кіоск і лише тут зменшив швидкість, щоб не привертати до себе уваги, і став пильно вдивлятися в людей поблизу від кільця.
Ні Телебор’яна, ні чоловіка, якого сфотографував біля кафе Крістер Мальм і якого вони вважали Юнасом, не було видно. Хенрі поглянув на годинник. 15.01. Він дихав так, ніби пробіг стокгольмський марафон.
Він навмання пробіг через зал і вискочив з дверей, що виходили на Васаґатан. Зупинився, роззирнувся і став розглядати всіх у полі зору, одну людину за одною, але не знайшов ні Петера Телебор’яна, ні Юнаса.
Хенрі розвернувся і знову кинувся в будинок вокзалу. 15.03. Біля кільця було порожньо.
Потім він підвів погляд, і перед ним буквально на мить промайнули скуйовджений профіль і борідка Петера Телебор’яна, що виходив з газетного кіоску в іншому кінці залу. Наступної миті поряд з ним матеріалізувався чоловік з фотографій Крістера Мальма. Юнас! Вони перетнули центральний зал і вийшли на Васаґатан через північний вихід.
Хенрі Кортес відсапався, витер долонею піт з лоба і попрямував за ними.
Мікаель Блумквіст прибув на Стокгольмський центральний вокзал на таксі о 15.07. Він поспішив у головний зал, але не побачив там жодного знайомого обличчя.
Він дістав свій Т10, збираючись викликати Хенрі Кортеса, але телефон у нього в руці задзвонив сам.
— Я їх бачу. Вони сидять у пабі «Три келихи» на Васаґатан, біля спуску до потягів, що йдуть у бік Аккала.
— Спасибі, Хенрі. А ти де?
— Стою біля барної стійки і п’ю пиво. Я на це заслужив.
— Гаразд. Мене вони знають в обличчя, тому я заходити не буду. У тебе, мабуть, немає можливості чути їхню розмову.
— Ані найменшої. Я бачу спину Юнаса, а цей бісів Телебор’ян бурмоче собі під ніс так, що навіть по губах нічого не розібрати.
— Ясно.
— Але у нас може виникнути проблема.
— Яка?
— Цей Юнас виклав на стіл гаманець і мобільний телефон. А поверх гаманця поклав ключі від машини.
— Гаразд. Це я беру на себе.
Мобільний телефон Моніки Фігуероли виконав лейтмотив з «Якось раз на Дикому Заході», і вона відклала книжку про сприйняття бога в античності, яку їй ніяк не вдавалося дочитати.
— Привіт. Це Мікаель. Що ти робиш?
— Сиджу дома і розбираю фотографії колишніх коханців. Мене сьогодні безсовісно кинули.
— Пробач. Машина у тебе поблизу?
— Коли я востаннє дивилася, вона була на стоянці перед будинком.
— Чудово. Ти не хочеш прокататися містом?
— Не дуже. Що відбувається?
— Петер Телебор’ян п’є пиво з Юнасом в районі Васастан. А оскільки я завів звичку стукати до СЕПО, то подумав, можливо, ти захочеш долучитися.
Моніка Фігуерола миттю скочила з дивана і простягнула руку до ключів од машини.
— Ти не жартуєш?
— Навряд чи. До речі, перед Юнасом на столі лежать автомобільні ключі.
— Вже їду.
Малін Ерікссон по телефону не відповідала, але Мікаелю Блумквісту пощастило зловити Лотту Карім, що ходила по універмагу, вибираючи подарунок чоловікові на день народження. Мікаель зажадав, щоб вона взялася до наднормової роботи, і попросив її негайно піти в паб, а потім знову зателефонував Кортесу.
— План такий. За п’ять хвилин у мене буде машина. Ми припаркуємося на Єрнвегсґатан, неподалік від паба.
— Гаразд.
— Тобі на допомогу через кілька хвилин з’явиться Лотта Карім.
— Чудово.
— Коли вони вже йтимуть, сідай на хвіст Юнасу. Йди за ним пішки і повідомляй мені по мобільному, де ви є. Нам треба знати, коли він наблизиться до машини. Лотта хай бере Телебор’яна. Якщо ми не встигнемо, запиши номер його машини.
— Гаразд.
Моніка Фігуерола припаркувалася біля «Нордик Лайт Готелю», перед місцем відправлення потягів до аеропорту. Буквально за хвилину Мікаель Блумквіст відчинив дверці з боку водія.