Повітряний замок, що вибухнув

Лісбет страшенно шкодувала, що Мікаель Блумквіст не міг замість кишенькового комп’ютера протягнути в лікарню її ноутбук із справжньою клавіатурою і 17-дюймовим екраном. Вона скачала собі перелік усіх співробітників «СМП» і заходилася його вивчати. Він включав двісті двадцять три людини, з них вісімдесят дві жінки.

Спершу вона викреслила усіх жінок. Божевілля у жінок вона не виключала, але статистика показувала, що в переважній більшості випадків жінок переслідують чоловіки. Залишався сто сорок один чоловік.

Знову-таки за статистикою, більшість «отруйних пер» перебувають або в підлітковому, або в середньому віці. Оскільки підлітки в «СМП» не працювали, Лісбет побудувала діаграму і викреслила всіх старше п’ятдесяти п’яти і молодше двадцяти п’яти. Після цього залишилося сто три чоловіка.

Вона трохи подумала. Часу було обмаль — можливо, навіть менше двадцяти чотирьох годин. Лісбет вирішила й одним махом викреслила всіх працівників відділів розповсюдження, реклами, художнього оформлення, охорони і техніки, зосередивши увагу на групі журналістів і редакційного персоналу. Вийшов список із сорока восьми чоловіків віком від двадцяти шести до п’ятдесяти чотирьох років.

Тут почувся брязкіт в’язки ключів. Лісбет негайно вимкнула комп’ютер і прилаштувала його під ковдрою між ніг. Прибув її останній обід в Сальгренській лікарні, і Лісбет із жалем поглянула на тушковану капусту. До того ж вона знала, що після обіду їй деякий час не дадуть спокійно працювати, тому поклала комп’ютер у дірку за тумбочкою і терпляче чекала, поки дві жінки родом з Еритреї пропилососять палату і перестелять ліжко.