Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Щоправда, з другого боку, по коридорах частенько бігають сторонні, що отримали особливі запрошення, — іноземні гості, науковці, викладачі, тимчасові консультанти… Мабуть, Блумквіста можна зарахувати до групи тимчасових консультантів. Усе це базікання про класифікацію заходів безпеки все одно порожні слова. Якась людина вирішує, що деяка особа наділяється певними повноваженнями. І Едклінт вирішив, що, якщо зазнає критики, стверджуватиме, що особисто наділив Блумквіста повноваженнями.
Зрозуміло, якщо між ними не виникне непорозуміння. Едклінт усівся і поглянув на Фігуеролу.
— Як ти дізналася про зустріч?
— Мені близько четвертої зателефонував Блумквіст, — відповіла вона з усмішкою.
— А як ви дізналися про зустріч?
— Повідомило джерело, — сказав Мікаель Блумквіст.
— Я повинен зробити висновок, що ви якимсь чином стежите за Телебор'яном?
Моніка Фігуерола похитала головою.
— У мене теж найперше виникла така думка, — сказала вона веселим голосом так, ніби Мікаеля Блумквіста і не було в кімнаті. — Проте не сходиться. Навіть якщо хтось за дорученням Блумквіста стежить за Телебор'яном, ця людина не змогла б наперед прорахувати, що той зустрічатиметься саме з Юнасом Сандберґом.
Едклінт повільно кивнув.
— І… що ж залишається? Незаконне прослуховування чи щось подібне?
— Можу вас запевнити, що я нікого незаконно не прослуховую і навіть не чув про те, щоб щось подібне відбувалося, — сказав Мікаель Блумквіст, бажаючи нагадати про свою присутність. — Будьте реалістами. Незаконне прослуховування — це прерогатива державних організацій.
Едклінт випнув губи.
— Отже, ви не хочете розповідати, звідки у вас з’явилася інформація про зустріч.
— Так. Я вже розповів. Наводка джерела. Джерелу гарантовано анонімність. Може, нам краще сконцентруватися на плодах наводки?
— Не люблю незав’язаних вузликів, — сказав Едклінт. — Ну та гаразд. Що нам відомо?
— Його звуть Юнас Сандберґ, — почала Моніка Фігуерола. — Професійний водолаз-підривник, вчився в Школі поліції на початку дев’яностих. Працював спершу в Упсалі, потім у Стокгольмі.
— Ти у нас із Упсали.
— Так, але ми з ним розминулися приблизно на рік. Я почала працювати, якраз коли він перебрався до Сьодертельє.
— Гаразд.
— Його взяли у відділ контррозвідки ДПУ/Без у дев’яносто восьмому році. А в двохтисячному перевели на секретну посаду за кордон. Згідно з нашими власними паперами, він офіційно перебуває в посольстві в Мадриді. Я зв’язувалася з посольством — вони не мають уявлення про те, хто такий Юнас Сандберґ.
— Точно як Мортенссон. Офіційно переведений кудись, де його насправді немає.
— Щоб подібні операції проводилися систематично, за ними повинен стояти начальник канцелярії.
— У звичайній ситуації ніхто б не став у цій плутанині розбиратися. Ми звертаємо на неї увагу, бо цілеспрямовано вивчаємо. Якщо ж хто-небудь почне чіплятися, йому просто скажуть: «Таємно» або що це пов’язано з тероризмом.
— Ще треба дещо перевірити відносно бюджету.
— Фінансовий директор?
— Можливо.
— Гаразд. Ще?
— Юнас Сандберґ живе в Соллентуні. Він не одружений, але має дитину від учительки із Сьодертельє. Жодних зауважень по службі. Ліцензія на два види вогнепальної зброї. Шкідливих звичок не має, непитущий. Єдине, що трохи вибивається, — він, схоже, віруючий і в дев’яностих роках належав до церкви «Слово життя».
— Звідки ти про це дізналася?
— Я поговорила зі своїм колишнім начальником з Упсали. Він Сандберґа добре пам’ятає.
— Чудово. Християнин, водолаз-підривник, з двома видами зброї і дитиною в Сьодертельє. Ще?
— Ми з’ясували його особу близько трьох годин тому. Адже інформацію і так зібрано досить швидко.
— Вибач. Що нам відомо про будинок на Артилеріґатан?
— Поки мало що. Стефану довелося відловити когось із бюро житлового планування. У нас є план будинку. Це кооперативний будинок минулої межі століть, шість поверхів з двадцятьма двома квартирами плюс вісім квартир у флігелі у дворі. Я подивилася мешканців, але не виявила нічого особливо примітного. Двоє були засуджені за злочини.
— Хто саме?
— Якийсь Ліндстрем з першого поверху, шістдесяти трьох років. У сімдесятих роках був засуджений за маніпуляції із страховкою. І такий собі Вітфельт з третього поверху, сорок сім років, двічі засуджувався за побиття колишньої дружини.