Вибрані твори

Але з цією невисокою культурністю революційні письменники виходять на герць із старою літературою і здобувають собі читача, відвойовують його в народників. П'єси плужан, як показала анкета Головполітосвіти, не зважаючи на молодість і недосвідченість їхніх авторів, ідуть поруч із п'єсами корифеїв української драматургії і користуються не меншим успіхом. Читачі в хатах-читальнях, у сельбудах теж уже знайомі добре з оповіданнями плужан, і вони мають почесне місце на поличках радянських бібліотек, витісняючи Кащенок[482] та Грінченок із Загірньою[483]. Пісні, марші плужанські співають червоноармійці, школярі, комсомольці, заміняючи дореволюційну пісню. Ще трохи — і інтелігент радянський, що потребує речей високої кваліфікації, великої художности, їх матиме від цієї революційної молоді.

Отже, ювілей — це одна з перемог молодої радянської інтелігенції.

Чи є тут перемога і літературна, і мистецька? Чи створено щось вище за попередні зразки, якісь нові форми, жанри і т. ін.?

Ні. Цим ані «Плуг», ані взагалі нова українська література похвалитися не може. Нові форми, нові жанри щойно творяться й ще не набули викреслених рис. Нова поки що лише тематика. Але ми стоїмо саме перед буйним розвитком радянської літератури, коли молода художня сила разом із новим змістом дасть і нові мистецькі форми, початки яких уже видно й тепер.

Це те саме, що ми спостерігаємо в економіці, коли слідом за періодом відбудови ступаємо в період реконструкції. Останнього року в літературі помічається захоплення старими «класичними» формами. Це ознака кінця періоду відбудови — «пускається в оборот» рештки старого капіталу, опановується останнє досягнення старої техніки. Далі неминуче мусить іти період реконструкції.

Це теж не можна не згадати під час ювілею — досягнення в справі опанування старою культурою. Вони великі в галузі поезії, менші — в художній прозі, найменші — в галузі критики. Але вони є.

Зрештою, треба відзначити сталість організації революційного письменства, що не розгубилось у тяжких умовах непу, не втратило революційних перспектив, не вважаючи навіть на гостру літдискусію останніх двох років, що потребувала навіть втручання найвищого директивного органу країни.

З такими загальними думками підходимо до ювілею «Плуга», маючи надію детальніш освітлити його працю й перспективи, перспективи міцної групи революційно-селянських письменників, у наступних статтях[484].