Вибрані твори
- Автор: Пилипенко Сергей Владимирович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-8499-67-8
- Жанр: Советская классическая проза
Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:
Поновлений «Червоний Шлях»[467], новий молодняківський часопис[468], двохтижневий з чергового числа «Плужанин», мережа інших журналів і газет (не забудьмо новоутворену українську робітничу газету «Пролетар»[469] — могутній засіб виявити й викохати нові творчі сили безпосередньо серед українського робітництва) — ось широка трибуна для цієї боротьби, трибуна, що вінчається центральними партійними органами «Комуніст» і «Більшовик України»[470], які щоразу більше дають провідного матеріялу у справах культурного будівництва й відгукуються певним марксистським освітленням на літературні події наших днів.
А понад усе, як і раніше, уперта учоба, кваліфікація молодих сил. На письменницькому фронті основна зброя — художня творчість. Тільки нею завойовується маса.
Отже, творення нових художніх цінностей — головне завдання для всього революційного фронту, разом із організованою товариською (бо хоче допомагати, а не угробити!) марксистською критикою. Притягнення видавництва як матеріяльної бази для виконання цього культурного плану й машини для розповсюдження нових марксистських здобутків.
Ось ті головні лінії практичної роботи, що мають бути покладені нами для дальшої праці після першого етапу літдискусії. Ми називаємо його першим, бо живуть ще сили, що породили її, бо не кінчена боротьба, а переходить лише в іншу фазу, бо доведеться ще зіткнутися в багатьох суперечливих справах.
Перемігши в основному й маючи досить болючі урази в деталях — готуймося до нових боїв за пролетарську культуру, а для цього, насамперед, — знов за єдиний революційний фронт!
Заява комуністів-ваплітян[471]
ісля півторарічної жорстокої літдискусії, що почалася памфлетами т. М. Хвильового й кінчилася широким обговоренням справ культурного будівництва на Україні в центральному органі компартії, президія ВАПЛІТЕ склала зброю і визнала свої помилки. В № 280 «Комуніста» (4 грудня) читаємо «Заяву групи комуністів членів ВАПЛІТЕ», підписану т. т. Досвітнім, Хвильовим і Яловим. Цитуємо:
1. Ми визнаємо, що гасло орієнтації на «психологічну Европу», будь-яку «минулу — сучасну», «пролетарську», «буржуазну» враз із змаганням розриву з російською культурою, поруч із нехтуванням Москви (що є центр всесвітньої революції), як і «центра Всесоюзного міщанства», було безперечно збоченням із клясової пролетарської лінії інтернаціоналізму.
Цією заявою вичерпується проблема «Европа чи Просвіта», що про неї цілі стоси списано й брошурки понавидавано. Ясно, що «ні Европа, ні Просвіта», як це пробували й ми посильно доказати на сторінках «Плужанина», хоч і одержували за це назву «просвітян» і тих, що не розуміють усієї величі європейської культури.
Друга не менш важлива заява звучить так:
2. Ми визнаємо, що теорія боротьби двох культур в інтерпретації тов. Хвильового відповідає економіці капіталістичного розвитку і що цілком неможливо застосовати її в будівництві нової української, радянської культури на базі радянської економіки й диктатури пролетаріяту.
Так, товариші! І ми весь час товкли про теорію двох культур, та не національних, а клясових — про боротьбу за інтернаціональну пролетарську культуру, куди й українські пролетарі внесуть свою частку. Нас за це звали «напостовцями», «москвофілами», «епігоністами» і ще хто й чим. Справа вичерпана й тут, як і в дальшому визнанню:
3. Так само за помилку ми вважаємо «апологію» неокласиків у першому зошиті «Вапліте».
Ми дуже раді, що й тут не помилилися, вказуючи на цю помилку статтями й рецензіями в нашому журналі.
З одним ми не згодні в деклярації ваплітян. Пояснюють вони свої помилки тим, що:
до вищезазначених збочень від пролетарської партійної лінії ми дійшли в запалі літературної дискусії, в боротьбі з проявами неуцтва, напостовства та просвітянства, в запалі боротьби проти вікового «епігонізму», що проти них ми вважаємо за свій революційний марксистський обов'язок провадити боротьбу й надал.
Як у запалі, так у запалі... Так, може, не все те, що в тому запалі називалося напостовством, просвітянством і епігонізмом, було дійсно таким. Може, й тут є помилки? Це — перше.
По-друге: ці смертні гріхи ваплітяни досі шукали здебільша серед революційних літературних об'єднань, зокрема у нас, плужан, тобто тих, хто й сам (див. наші передові) не зрікається від можливости засмічення буржуазною ідеологією і свідомо з цією можливістю бореться, саме для цієї боротьби об'єднуючись і шукаючи братерського співробітництва в пролетарських організаціях. Тим часом справжні огнища буржуазної думки лишалися без обстрілу з боку ваплітян.
467
Поновлений «Червоний Шлях» — йдеться про зміну керівництва журналу. За «націоналістичні збочення» були усунені від роботи в редакції М. Хвильовий та М. Яловий. Редактором став В. Затонський.
468
Новий молодняківський часопис — журнал «Молодняк».
469
«Пролетар» — щоденна газета, орган ЦК КП(б)У та Всеукраїнської ради профспілок. Виходила з кінця листопада 1926 до 1932 рр.
470
«Більшовик України» — теоретичний і політичний журнал ЦК КП(б)У.
471
Подаємо за першодруком у 12 числі журналу «Плужанин» за 1926 р. Матеріал підписаний псевдонімом — Книгочий.