Вибрані твори
- Автор: Пилипенко Сергей Владимирович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-8499-67-8
- Жанр: Советская классическая проза
Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:
Та вже й тепер, коли поетів напала своєрідна «сонетоманія» — цілком природне, на мою думку, бажання опанувати найскладніші форми старого мистецтва, після чого неминуче мусить іти етап творення нового, своїх форм, — коли на сонетах вправляються всі течії від неоклясиків до футуриста Бажана[499] (М. Семенко дурно з цього сміється в «Зустрічі трьох»[500], бо й за ним був гріх — вінок сонетів, не дуже-то, щоправда, до справжнього вінка подібний), то й тут спроба прилуцького плужанина О. Ведмицького[501] в збірничку «Шумить тополя» заслуговує на певну увагу і в усякому разі не належить до перших спроб так званих «початкуючих», яким про вінки сонетів, власне, і мріяти не дозволяється. Так само повість плужанина А. Головка[502] «Бур'ян», хоч би які хиби в ній вишукувати, є один із перших великих творів у пожовтневій літературі з широкою й безперечно художньою розробкою теми. Таких прикладів можна вишукати не один, і всі вони свідчать, що впертою працею плужани твердо йдуть на той шлях, що вони його намітили п'ять років тому — стати міцною організацією революційно-селянських письменників, групою кваліфікованих майстрів-селописців (що не виключає, звичайно, і інших тем, а характеризує основний напрям творчости всієї групи й кожного з її членів).
Це не значить, що «Плуг» має зректися праці з письменницькими резервами, облишити допомогу молоді, але цю працю, звичайно, вестиметься іншими методами, ніж це було на початку жовтневого літературного руху, коли треба було мати сотні званих, щоб лишились одиниці вибраних.
Не зречеться «Плуг» і суто громадської праці, що він її провадив усі п'ять років свого існування, лише шукатиме й для неї відповідних до сучасности форм.
Такі перспективи перед «Плугом», перспективи, як бачимо, зовсім не підготовчої школи, порівнюючи із шляхами, що їх собі намічають інші літорганізації, а разом із ними — теми підготовчої школи для створення буйної української пролетарської літератури майбутнього, віримо — недалекого.
Семафоромайбутники бумеранґують[503]
умеранг, як відомо, надзвичайно хитра дикунська зброя: раз кинута й не попавши в мету, вертає вона до того, хто кинув, і, бува... боляче б'є його. Поціляй, мовляв, влучніше.
За маркою «Бумеранга»[504] видали Михайль Семенко, Гео Шкурупій[505] та Микола (чому не «Нік»?[506]) Бажан у Києві збірочку «Зустріч на перехресті»[507]: скількісь поезій і полемічно-проклямативна «Розмова трьох». Поезії Семенка здебільша на сексуальні мотиви («Тринадцять» Ігоря Сєвєряніна[508]) і нагадують Семенка часів його «П'єро», а не «Товариша Сонця»[509]. Гео Шкурупій дає півбаладного характера «Море». Микола Бажан нагадує трохи Осьмачкині[510] вправи своїм «Кров полонянок» і — (сонети — це не спадщина дурнів!)— двома сонетами «Залізнякова ніч».
Отож різностильна й різнозмістовна спільна демонстрація творчости трьох друзів, що зійшлися на перехресті. В ім'я чого? Відповідь дає «Розмова трьох» — «полоскочимо пузо літературних самозадоволених куркулів» — треба знову йти до «ізмів», а не до «рідної хати, де мир і тишина», бо: «коли вже комусь треба гуртуватися, то хай собі гуртуються, але вже по принципу якости і по творчій психіці, а не під гаслом „український письменник“».
Таким чином, українські панфутуристи збираються відродитися й знову згуртуватися, кличучи до себе з Харкова Шпола, що тут «запрезидентився»[511], кличучи до себе всіх, хто хоче бути серед «перших», коло «Семафору» з зеленими вогнями і з великої літери[512]. Семафоромайбутники[513] самі кажуть: «невідомо, що дасть нам ця зустріч», і находять спільного для себе три речі — метод, Жовтень та «знання роботи, об'єктивне, свідоме знання того, що таке наш матеріял і як орудувати ним, щоб він діяв так, як хоче майстер».
Водночас десант футуристів висміює «Плуг», ВУСПП і ВАПЛІТЕ. Перший складається з «літературних зайців», в другій питають, «чи скоро даватимуть обмундирування», в третій процвітає «французька з нижегородською». Щодо критиків — їх панфути люблять, як «алігатори пташину, що колупається в неї в зубах».
Отож — «жив Курилка». На нашу думку, він і не помирав-таки (це зовсім не говорить про наші симпатії до нього). Лефовські настрої[514] ввесь час були, й розгром панфутів 1923—4 року був штучний, силуваний, механічний, так само, як перебування частини з них у ВАПЛІТЕ (недурно Шпола назад кличуть, хоч, ясно, навряд докличуться). Праві панфути і в тім, що після виключення Хвильового, Ялового та Досвітнього[515], виходу Сосюри[516], виступу Шкурупія і Бажана — ВАПЛІТЕ справді скидається скорше на спілку радянських письменників, ніж на академію пролетарської літератури. Та це не значить, що бумеранг їхній дійсно когось ударить, а не верне, як личить бумерангові, покрутившись у повітрі. Крутіться, друзі! У радянських пивних питва для вас вистачить, а в їх трампів теж бува. Чому ж не бути й об'єднанню трампів[517]?
499
Бажан Микола (1904-1983) — поет. Працював редактором і сценаристом на Одеській кінофабриці. У 1926-1929 рр. редагував журнал «Кіно». Належав до Асоціації панфутуристів, ВАПЛІТЕ.
500
В «Зустрічі трьох» — йдеться про збірник «Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох», що вийшов у 1927 р. за підписами М. Семенка, Г. Шкурупія та М. Бажана. М. Семенко зокрема висловив думку, що сонети — «од безтворчої потенції або, що те саме, од творчої імпотенції».
501
Ведмицький (Ведміцький) Олександр (1894-1960) — на той час активіст Прилуцької філії «Плугу», поет, критик, літературознавець. Виступав також під псевдонімами Метеорний та Ол. Метеор.
502
Головко Андрій (1897-1972) — прозаїк, член Спілки селянських письменників «Плуг».
503
Подаємо за першодруком у 6 (21) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.
504
«Бумеранг» — заснована М. Семенком у Києві група письменників та працівників кіно. Вийшло два видання, де у вихідних даних було зазначено «Бумеранг»: збірник «Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох», з приводу якого і пише С. Пилипенко, та неперіодичний журнал памфлетів «Бумеранг». За участь у «Бумеранзі» Миколу Бажана та Ґео Шкурупія у травні 1927 було виключено з ВАПЛІТЕ. На захист футуристів стали М. Йогансен та О. Слісаренко, і їх невдовзі поновили. Однак Ґ. Шкурупій був знову виключений із ВАПЛІТЕ у жовтні 1927 р. і тоді ж таки разом з М. Семенком став фундатором «Нової Генерації».
505
Шкурупій Ґео (Георгій, Юрій; 1903-1937) — популярний поет і прозаїк, один із організаторів Асоціації панфутуристів («Аспанфут»), ВАПЛІТЕ та «Нової генерації». Арештований 1934 р. Загинув в ув'язненні.
506
Чому не «Нік» — попередні публікації поета з'являлися за підписом Нік Бажан.
507
«Зустріч на перехресті» — саме така назва містилася на обкладинці, композиції художника В. Татліна (1885-1953).
508
Сєвєрянін Ігор (справжнє прізвище — Лотарьов; 1887-1941) — російський поет, провідний представник его-футуризму.
509
Нагадують Семенка часів його «П'єро», а не «Товариша Сонця» — йдеться про збірки поета періоду кверофутуристичних пошуків «П'єро задається» (1918), «П'єро кохає» (1918) та «П'єро мертвопетлює» (1919) у порівнянні з «ревфутпоемою» «Товариш Сонце» (1919), що розпочала новий етап у його творчості — проголошеного Семенком «революційного футуризму».
510
Осьмачка Тодось (1895-1962) — поет, з 1940-х працював також і в прозі. Належав до літературних організацій АСПИС, «Ланка», МАРС. На запрошення С. Пилипенка приїздив з виступами до Харкова. Під час Другої світової війни емігрував.
511
Кличучи до себе з Харкова Шпола, що тут «запрезидентився» — на той час колишній футурист і нещодавній президент ВАПЛІТЕ перебував поза будь-якою організацією.
512
Серед «перших», коло «Семафору» з зеленими вогнями і з великої літери — йдеться про центральний образ у «Розмові трьох», що зрештою і спричинився до їхньої зустрічі.
513
Семафоромайбутники — С. Пилипенко асоціативно наповнює центральний образ, пов'язуючи його з попереднім періодом діяльності співрозмовників — Асоціацією панфутуристів та її збірником «Семафор у майбутнє» (1922).
514
Лефовські настрої — тобто близькі ідеям лівого фронту мистецтв (ЛЕФ), представники якого активно виступали проти «буржуазних впливів», «мистецтва заради мистецтва», за міцний зв'язок літератури з дійсністю (соціальне замовлення) та новаторський експеримент. Також проголошувалися ідеї «утилітарності мистецтва», «соціального замовлення» тощо.
515
Досвітній Олесь (справжнє ім'я — Олександр Скрипаль; 1891-1934) — письменник. За революційну агітацію в російській армії був засуджений до страти, але втік за кордон. Жив в Америці, Китаї, Японії. 1918 р. повернувся в Україну. Революційна діяльність та перебування в еміграції визначили основну тематику творчості. Належав до Спілки пролетарських письменників «Гарт», один із керівників ВАПЛІТЕ (був виключений разом з М. Хвильовим та М. Яловим 28 січня 1928 р.). Репресований.
516
Виходу Сосюри — цей факт не був показовим, адже В. Сосюра, керуючись насамперед емоціями, змінював своє членство в літературних організаціях доволі часто. Його ім'я числилося в реєстрах Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСПП тощо.
517
Об'єднання трампів — Пилипенко іронізує над Семенком, обіграючи один з улюблених романтичних образів поета (трамп з англ. — волоцюга).