Вибрані твори
- Автор: Пилипенко Сергей Владимирович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-8499-67-8
- Жанр: Советская классическая проза
Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:
Отож, «у динаміці» молодняківці перманентно переходитимуть до цієї нової організації, а натомісць приходитимуть до них свіжі резерви знизу.
Так треба ставити справу — і, на жаль, цього не бачимо в деклярованій статті О. Кундзіча.
Новий літературний союз[476]
ролетарські письменники України готуються до з'їзду.
Виголошується гасло єдиного революційного фронту. Пора покінчити з організаційними справами і всі сили покласти на те, що мусить робити письменник — писати... Треба пошкодити цій справі, пересварити робітничо-селянських мистців, дезорганізувати їхню роботу.
Перед, звичайно, веде ВАПЛІТЕ — вільна академія пролетарської літератури на чолі зі своїм ідеологом т. М. Хвильовим.
Критико-публіцистичне лезо першого числа журнала «Вапліте» скеровується не на кого іншого, як на т. В. Коряка, що зараз свої сили покладає саме на організацію пролетарських письменників, саме на консолідацію революційних сил. У статті «Соціологічний еквівалент» М. Хвильовий всіма способами намагається здискредитувати В. Коряка як критика-марксиста, винуватить, що він не дав докладних характеристик окремих авторів і окремих їх творів і т. д. Кінчається стаття закликом: молоді критики (як-от Б. Коваленко[477]) не йдіть за Коряком, у нього нічому не навчитесь. Ось як треба критикувати (наприклад — твори Ів. Сенченка), а не так, як В. Коряк, і йдуть панегірики творам ваплітян.
Мета ясна. Зброю направлено вірно. Ваплітянам допомагає новий союзник — бувший комункультовець В. Василенко[478] на сторінках... «Комуніста» статтею-рецензією на журнал «Молодняк». Основний мотив рецензії — молодняківці, цурайтеся «Плуга», відходьте від нього якнайдальше, не майте з ним нічого спільного.
І тут мета ясна: вставити клин поміж цими спорідненими організаціями саме в цей момент, коли потрібується спільна робота, спільна акція на фронті ідеологічної боротьби.
Маємо, таким чином, новий літературний союз — Хвильового з Василенком. Робота дружня — не за страх, а за совість. Вся пролетлітература може з цього тільки радіти — і ми, плужани, приєднуємось до цієї «радости». Нащо, справді, полемізувати з Донцовим тощо, коли В. Коряк ближче?
Що таке «плужанство»[479]
запалі літдискусії полемісти чимало приємних епітетів попідносили один одному. Створений був і термін «плужанство» як щось тотожне «просвітянству», селянському примітивізму і взагалі чомусь низькому, кепському. Демагогія є демагогія, тому вона й не боїться з брехні правду робити, аби, мовляв, мені добре було... Основне, що давало змогу нашим паплюжникам підносити таке трактування, є те, що ми одні на Вкраїні носили назву спілки селянських письменників. Отож, коли селянські, то й просвітяни, то й назадники і т. п. Одне слово, нам накидалася репрезентація всього селянства. Кажемо цим доброзичникам: дякуємо красненько за таку репрезентацію! Ми її ніколи не домагалися, а щоб було ясно, якою групою революційних селянських письменників є «Плуг» і що таке плужанство як літературно-громадська течія, посилаємо читачів до першої нашої літературної сторінки в газеті «Селянська Правда»[480] (7 січня 1923 р.), що вийшла з гаслом:
За цим гаслом гуртувалася спілка «Плуг» і це гасло найупертіше проводила в своїй літературній творчості за всі п'ять років свого існування. Чи є в цьому гаслі чогось просвітянського, примітивного, низького? Чи все селянство і всі селянські письменники підуть за цим гаслом? Хай судять читачі, знаючи, звичайно, що в цій нотатці ми могли лише одну, найголовнішу, рису «плужанства» подати, маючи надію колись розгорнути ширше цю тему.
П'ятиріччя «Плугу»[481]
ретього квітня минає п'ять років з дня заснування спілки селянських письменників «Плуг» — перший ювілей цілої літературної групи на Україні. Саме святкування цього ювілею перенесено на 7 травня, коли в Харкові скликається черговий IV з'їзд членів спілки. Тоді ж, очевидно, повніше буде освітлено в статтях її діяльність і значіння в культурно-мистецькому русі. Тепер обмежимося лише кількома загального характеру міркуваннями з приводу самого ювілею як такого.
476
Подаємо за першодруком у 2 (17) числі журналу «Плужанин» за 1927 р. Матеріал підписаний псевдонімом — Книгочий.
477
Коваленко Борис (1903-1937) — літературний критик, був членом «Плугу» та «Гарту», один з організаторів і провідних членів літературних організацій «Молодняк» і ВУСПП. Розробляв теоретичні аспекти методу соціалістичного реалізму. Репресований.
478
Василенко Василь (1897-1938) — літературознавець, критик-марксист і партійний публіцист. Член КП(б)У. На початку 1930-х рр. — фактичний редактор журналу «Критика». У літературі виступав під псевдонімом В. Десняк. Належав до Асоціації працівників комуністичної культури («Комункульт»), об'єднання «Жовтень». Репресований.
479
Подаємо за першодруком у 3 (18) числі журналу «Плужанин» за 1927 р.
480
«Селянська Правда» — газета ЦК КП(б)У та Центрального Комітету незаможних селян, виходила в Харкові з липня 1921 р. як продовження газети «Селянська Біднота» (20.3.1920 — 30.6.1921) тричі на тиждень. Редактор — Сергій Пилипенко, секретар — Остап Вишня. З грудня 1925 р. об'єдналася з газетою «Радянське Село». З огляду на склад редакції та співробітників-письменників (А. Гак, А. Панів, П. Панч, І. Сенченко), видання відіграло важливу роль у популяризації української літератури на селі.
481
Подаємо одним текстом за першодруком у 13 та 14 числах додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1927 р.