Вибрані твори
- Автор: Пилипенко Сергей Владимирович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-8499-67-8
- Жанр: Советская классическая проза
Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:
Навіть у звичайних міжлюдських зносинах згадуємо певну деградацію: спочатку щирий, одвертий з усіма близькими, далі тов. Блакитний стає трохи недовірливим, підозрілим і до кінця щирим, ласкавим лишається тільки з молоддю, з дітьми.
Що таке, спитає здивований читач, — ви хочете вмалити значіння тов. Блакитного? Доказати, що на нього вплинув НЕП чи щось інше? Що він поволі знижувавсь, а не йшов угору? Не те, не друге і не третє.
Ми хочемо сказати цим, по-перше, що треба брати цілокупного т. Еллана-Блакитного з усією його багатогранною, неугавною діяльністю і пам'ятати, що, коли він спадав як безпосередній політичний діяч — виростав як громадський організатор, коли закидав «суто художню» творчість — запас енергії витрачав на фейлетони — але завжди за працею, корисною, і завжди зовні життєрадісний, з невеликим прихованим ліричним смутком — почасти наслідком фізичної хорости.
І по-друге: беручи отак цілого тов. Еллана-Блакитного, треба поставити його в умови 1917-25 років — і тоді вимагати й цінувати. Згадаємо, що це був час, коли боролася за своє існування й формувалася українська пролетарська держава, коли доводилося кожному активному робітникові щоразу міняти зброю, способи й знаряддя боротьби, коли українському робітникові зокрема було важко, бо водночас доводилося боротися на фронті національної політики так з українцями, як і з русотяпами; час, коли ще й досі не можемо вщерть приступити до будови нової культури в усій її складності, бо силу енергії ще доводиться витрачати на один з основних елементів цієї культури — мову, чого не знають, приміром, наші руські товариші; час, коли ділянок культурного фронту було більше, ніж окремих культурних одиниць, котрі могли б бути провідниками на цих ділянках; час, коли життя ставило все нові й нові вимоги, коли трудящі маси в жадобі культури росли скоріше, ніж ті, хто цю жадобу міг задовольнити...
Ось це все зваживши, візьмемо суму зробленого в тих тяжких умовах товаришем Блакитним — і побачимо, що мала з першого погляду спадщина його насправді є чимала, що йому, одному з піонерів нової української пролетарської культури, належить велика честь і шана, що це не звичайні надгробні «хороші» слова про небіжчика, що про нього не годиться, мовляв, згадувати лихого, а належна й незалежна оцінка нашого любого, передчасно взятого смертю товариша.
Знов за єдиний революційний фронт[465]
ерший етап гарячкової літературної дискусії пройшов.
Маємо покаянного листа ваплітовців. Маємо новонароджену молодняцьку письменницьку організацію і маємо надію, що їй уже не пропонуватимуть перетворитися в гуртки мистецької самоосвіти. Маємо, нарешті, організаційну нерозбериху в Києві і спроби утворити там ваплітовського характеру МАРС[466] (майстерню революційного слова), що її назву дехто влучно пропонує читати з кінця.
Отже, бачимо розхрістане після жорстокого бою бойовище — наслідок зради жовтневих позицій у літературі частиною мистців, що іменують себе пролетарськими. Атмосфера вагітна на нову, гартованського типу, організацію, що поволі має ввібрати в себе все, що міцно стоїть на жовтневій плятформі й мусить колись завоювати собі провід у літературних справах. Праця марудна й тяжка: збирання сил, гартування й кваліфікація їх. Але методи відомі й випробовані. Внести лише корективи відповідно до сучасних вимог. Час потрібний для цього всього менший, ніж це було за життя фундатора першої спілки пролетарських мистців, тов. Блакитного. Більше стало й людських сил для того.
В ім'я цієї спільної мети — організації міцного центру пролетарської української літератури — мають в єдиному революційному фронті працювати всі групи й одиниці, що гасло пролетарської культури несуть на своєму прапорі. Майбутня єдина Всеукраїнська федерація пролетарських письменників — організаційна форма, що до неї раніше чи пізніше маємо прийти. В ній місце й «Плугові» як організації революційно-селянських письменників, що визнають диктатуру пролетаріяту і вкупі з ним йдуть до утворення нової культури.
Боротьба з усіма, хто перешкоджає великому творчому процесу серед робітничо-селянських мас, хто заражає її буржуазною ідеологією, заважає буйному зросту радянського молодняка, — конкретний зміст праці єдиного революційного фронту.
465
Подаємо за першодруком у 12 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.
466
МАРС — Майстерня революційного слова, літературна організація, що постала 1927 р. на основі «Ланки». До неї зокрема належали Б. Антоненко-Давидович, І. Багряний, Д. Борзяк, Я. Качура, Г. Косинка, Є. Плужник, В. Підмогильний, Т. Осьмачка, Д. Тась (Могилянський), Б. Тенета, Д. Фальківський.