Чому Захід панує - натепер

Зброя, мікроби та чавун

 опередні спади східного суспільного розвитку від першого до четвертого сторіччя нової ери були частиною загальноєвразійського парадоксу. Різке зростання суспільного розвитку у першому тисячолітті до нової ери ефективно скоротило відстань між осередками, й жменька мандрівників, торгівців та грабіжників створила перетинні зони контакту через степи та Індійський океан. Старосвітовий обмін був наслідком піднесення розвитку й водночас створив сили, що розвиткові заважали, а коли західний осередок не зміг пробитися крізь тверду стелю навколо сорока трьох балів, апокаліптичні вершники потягли обидва осередки донизу.

На дев'яте сторіччя східний розвиток достатньо відродився, аби започаткувати другий старосвітовий обмін. Торгівці, місіонери та мігранти перетинали степи та Індійський океан і знову будували перетинні зони контакту (рис. 8.4). У часи дитинства Чингізхана торгівці перевозили не лише предмети розкоші на кшталт спецій чи шовку, вони возили через Індійський океан харчі в кількостях, яким могли б позаздрити римляни, і скрізь, від Ормуза на берегах Перської затоки до Меджепегіта на Яві, розквітали космополітичні торгівельні міста.

Монгольське завоювання степів принесло стабільність до другої східно-західної артерії, і хан Угедей, що прагнув зробити новозбудовану столицю Каракорум справжнім імперським метрополісом, за оповідями, приваблював туди торгівців доплатою 10 відсотків понад будь-яку ціну їхніх товарів. Перський науковець Рашид аль-Дин описував, як він щодня по обіді сидів у кріслі біля свого двору й роздивлявся купи будь-яких товарів, що можна було знайти в цілому світі.[261]

Разом з торгівцями йшли священики, приваблені м'яким ставленням монголів до релігії. "Бог дав руці різні пальці, — казав християнам наступник Угедея, — і так само він дав людям різні шляхи". Хан, що зацікавився цими шляхами, 1254 року вирішив влаштувати прилюдну дискусію буддистів, мусульман та християн. Таке могло відбутися лише в Каракорумі.

Послухати освічених докторів зібрався величезний натовп, проте експеримент виявився невдалим. Згідно з монгольською традицією, диспутантам у перервах між дебатами подавали перешуміле кобиляче молоко, і з плином часу їхні аргументи втрачали чіткість. Алкоголь затупив діялектичну майстерність християн, і вони почали співати псалми. Мусульмани відповіли декламацією віршів з Корану, а буддисти заглибилися в мовчазне споглядання. Зрештою християни та мусульмани, надто упиті, аби продовжувати, наслідували їхній приклад.