Чому Захід панує - натепер

Що найочевидніше, близько 1200 року, коли другий старосвітовий обмін був дуже інтенсивним, обидва осередки були географічно більші, ніж під час першого (рис. 8.5), і розмір мав неабияке значення. З одного боку, більші осередки спричиняли більші катастрофи: біди важко оцінювати кількісно, але чума, голод та міграції, що почалися у тринадцятому сторіччі, справді видаються навіть гіршими, ніж те, що було в другому сторіччі. Однак, з іншого боку, більший розмір осередків означав також більшу глибину амортизації ударів і більші резерви, що пришвидшують відновлення. Японія, південно-східна Азія, басейн Середземного моря та більша частина Європи в тринадцятому сторіччі не зазнали монгольської навали; Японія та південно-східна Азія у чотирнадцятому сторіччі уникли Чорної Смерти; а в серці Китаю регіон дельти Янцзи навпрочуд добре вибрався з усіх негараздів.

Економічна географія також змінилася. Близько 100 року н. е. західний осередок був багатший та розвиненіший, ніж східний; близько 1200 року все було навпаки. Саме східний осередок, а не західний тепер деформувався біля твердої стелі, і все західне видавалося карликовим порівняно зі східними комерційними мережами, особливо тими, що пов'язували південний Китай, південно-східну Азію та Індійський океан.

Зміни політичної географії підсилювали економіку. Близько 100 року н. е. торгівля в кожному осередку відбувалася здебільшого в межах однієї великої імперії; близько 1200 року вже було не так. Обидва осередки політично були складнішими, ніж у давнину, і навіть коли великі імперії після Чорної Смерти знову сконсолідували старі осередкові землі, політичні стосунки були вже інакшими. Будь-яка велика імперія мусила мати справу з кільцем менших держав, що її оточували. На Сході стосунки були здебільшого торгівельними та дипломатичними; на Заході вони були здебільшого насильницькими.

Загалом ці зміни означали, що після другого старосвітового обміну осередки відроджувалися не лише швидше, ніж після першого. Вони відроджувалися різними шляхами.

На Заході турки османи в чотирнадцятому сторіччі швидко відбудували імперію на старих землях. Османи були лише одним з десятків тюркських кланів, що осіли в Анатолії близько 1300 року після того, як монголи розтрощили давніші мусульманські королівства (рис. 8.6), але в роки Чорної Смерти вони подолали найсильніших суперників і встановили європейський передмостовий плацдарм. У 1380-і роки вони плюндрували жалюгідні рештки Візантійської імперії, а на 1396 рік так нажахали християнський світ, що розсварені папи з Рима та Авіньйона ненадовго погодилися об'єднати сили й відрядити проти них хрестовий похід.