Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Чингізхан і без індексу суспільного розвитку знав, що Китай був золотою жилою для грабунку. Наскільки можна судити, він мав намір вкрасти все, зігнати селян з землі та перетворити весь північний Китай на зимові пасовища для своїх міцних степових коней. 1215 року він зруйнував понад дев'яносто міст, а Пекін палив понад місяць. Однак 1227 року, після його смерти, гору взяли мудріші (китайські) радники й наполягли на тім, що можна дістати більше, якщо залишити селян на місці та обкласти їх податками.
Незабаром постала нагода випробувати нову політику. Той факт, що союз Хуей-цзуна з чжурчженями проти киданів закінчився тим, що чжурчжені захопили Кайфин і полонили імператора, не завадив новому володареві Сун запропонувати монголам укласти такий самий союз проти чжурчженів. Наслідок був ще гірший: монголи проковтнули імперію чжурчженів і поставили китайське військо на межу розпаду.
У 1230-і роки імперію Сун врятували від падіння лише особливості монгольської політики. Коли 1227 року Чингізхан помер, його син Угедей заступив його в ролі Великого хана, але Чингізові онуки негайно почали маневри, аби побачити, хто заступить Угедея. Дехто з них побоювався, що, якщо Угедеєві дозволити завоювати Китай, в його руках буде надто багато влади й його син матиме переваги в боротьбі за наступництво. Ці міркування спонукали молодших монгольських провідників підтримати, замість цього, навальний похід на далекий захід. 1237 року вони пішли своїм шляхом і основні монгольські орди різко повернули на захід.
Європейці буквально не знали, що на них впало. З погляду Метью Паризького, автора англійських хронік, нападники були цілковитою загадкою. "Ніколи,— казав він, — не було до них якогось доступу і самі вони не з'являлися, аби через взаємні стосунки можна було дістати якісь знання про їхні звичаї чи людей"[256]. Неправильно зрозумівши назву татари (одне з імен монголів) як посилання на Тартар, давньогрецьку назву пекла, Метью питав, чи не були вони "величезною ордою огидних нащадків Сатани". Чи, міркував він, може, вони були втраченими колінами Ізраїлевими, що нарешті верталися додому. Попри визнання того, що монголи не знали гебрайської мови і, здається, нічого не чули про Закон Мойсея, Метью вирішив, що це має бути саме так: заблукавши перед тим, як Мойсей отримав Десять Заповідей, саме юдеї
йшли за дивними богами та невідомими звичаями, і тепер, через Божу кару, у ще дивніший спосіб вони невідомі жодній іншій нації, їхні серця збентежені, їхня мова заплутана, а їхнє життя перетворилося на життя жорстокого та ірраціонального чудовиська.
Деякі християни дійшли висновку, що логічним захистом від загублених племен Ізраїлевих було вбивати місцевих євреїв, але це, як можна було очікувати, нічого не дало. Монголи здолали військо германських та угорських лицарів і пробилися аж до Відня. Але тоді — так само несподівано, як коли полишали Китай — вони пішли, повернувши своїх коней назад і погнавши бранців до внутрішньої Азії. Єдиною метою європейського походу було вплинути на наслідування ханської влади, і 11 грудня 1241 року, щойно Угедей помер, Європа раптом втратила будь-яке значення.
Коли монголи знову подивилися на захід, вони розважливо обрали багатшу ціль — мусульманський осередок. 1258 року на те, аби пробити стіни Багдада, пішло два тижні. Монголи на три дні залишили останнього халіфа без харчів та води, потім кинули його на купу золота й наказали його їсти. Коли він не став цього робити, його та його спадкоємців загорнули в килими й затоптали до смерти[258].
1260 року єгипетська армія нарешті зупинила монголів на берегах Ґалілейського моря, але на той час їхня несамовитість поставила печатку на двох сторіччях економічного спаду в старих мусульманських землях Ірану, Іраку та Сирії. Однак найбільший вплив монголів на Заході полягав у тім, чого вони не зробили. Вони не спустошили Каїр, тому він залишився найбільшим і найбагатшим містом Заходу. Вони не напали на західну Європу, тому Венеція та Генуя залишилися найбільшими комерційними центрами Заходу. Розвиток впав у старому мусульманському осередку але далі зростав у Єгипті та Італії, й на 1270-і роки, коли Марко Поло вирушив до Китаю, західний осередок рішуче зсунувся до середземноморських земель, що не зазнали монгольських нападів.
256
"Ніколи не було...", "величезною ордою...", "йшли за дивними богами...": Matthew Paris, English History, translated in Giles 1852, vol. 1, p. 314.
258
Монголи вважали таку смерть гоноровою, бо вона відбувалася без пролиття крови.