Чому Захід панує - натепер

Кайфин явно наближався до екологічної горловини. У північному Китаї просто було недостатньо деревини, аби нагодувати та зігріти мільйони тіл та ще й підтримувати постійну роботу ливарень, що давали тисячі тонн заліза. Залишалися два шляхи: люди та/чи промисловість мали піти кудись в інші місця, або хтось мав знайти нове джерело палива.

Номо sapiens завжди жили за рахунок використання рослин та тварин на харчі, вбрання, паливо та житло. Протягом сторіч люди ставали дедалі ефективнішими паразитами. Наприклад, підданці імперій Хань та Римської у перших сторіччях нової ери споживали у сім чи вісім разів більше енергії на людину, ніж їхні предки у льодовиковий період, за чотирнадцять тисяч років до того[251]. Люди цих імперій навчилися також примушувати вітри та хвилі рухати свої кораблі, виходити поза межі того, що могли дати рослини та тварини, та використовувати енергію води у млинах. Однак холодні замерзлі кайфинці, що бунтували 1013 року, все ще харчувалися здебільшого іншими організмами, й у Великому ланцюгу енергії стояли ненабагато вище, ніж мисливці-збирачі кам'яного віку.

Протягом кількох десятиріч ситуація почала мінятися, а кайфинські металісти мимоволі ставали революціонерами. За тисячу років до того, у часи династії Хань, деякі китайці експериментували з вугіллям та газом, але тоді ці джерела енергії не мали очевидного застосунку. Лише тепер, коли ненажерливі кузні змагалися за паливо з домашніми вогнищами та хатніми потребами, промисловці рішуче штовхнули двері між старою органічною економікою та новим світом викопного палива. Кайфин розташований поблизу двох найбільших вугільних родовищ Китаю (рис. 7.7), куди легко було доступитися через Хуанхе. Отже, не треба було геніїв, досить було жадоби, відчаю та спроб і помилок, аби навчитися використовувати на потреби витоплювання заліза з руди викопне вугілля замість деревного. Потрібні були також капітал та праця на те, аби знаходити, викопувати та перевозити вугілля, і це дає можливе пояснення того, чому вперед вийшли бізнесовці (що мали ресурси), а не домовласники (що їх не мали).

Вугілля та залізо стартували разом. Добре задокументована кузня в Ці-цуньчжені мала три тисячі робітників, що щорічно закидали лопатами до пічок 35 000 тонн руди та 42 000 тонн вугілля й отримували на виході 14 000 тонн залізних виливків. На 1050 рік видобували вже так багато вугілля, що домовласники теж почали його використовувати. 1098 року, коли уряд ревізував допомогу незаможним, чиновники не потурбувалися згадати про якесь інше паливо, крім вугілля. Від 1102 до 1106 року в Кайфині було відкрито двадцять нових вугільних ринків.