Чому Захід панує - натепер

Виявилося, що це справді проблема. Коли Марко 1295 року повернувся до Венеції, багато з тих, хто проштовхувався крізь натовп охочих послухати його оповіді, насправді йому не вірили[253]. Але попри деякі випадкові дивовижі, як-от перлини вагою десять фунтів, виклад Марка цілком згідний із тим, що ми бачимо на рисунку 8.1. Коли він був у Китаї, китайський суспільний розвиток був далеко попереду західного.

Однак, коли Марко відкривав для себе дедалі більше східних дивовиж, він не знав про три важливі речі. По-перше, лідерування Сходу меншало, від майже дванадцятибалового індексу суспільного розвитку 1100 року до менш ніж шістьох балів 1500 року. По-друге, не пройшов сценарій, накреслений наприкінці сьомого розділу а саме що східні металісти та млинарі вивільнять  енергію викопного палива та започаткують промислову революцію. Марко захоплювався "чорним каменем", що горів у китайських хатніх вогнищах, але так само він захоплювався китайською жирною рибою та напівпрозорою порцеляною. Земля, що він описував, попри всі свої принади залишалася традиційною економікою. І по-третє, сам той факт, що Марко взагалі там був, був ознакою майбутніх змін. Європейці перебували в русі. 1492 року інший італієць, Христофор Колумб, пристав до суходолу в Америках, хай навіть до самої смерти вірив, що дістався Китаю. 1513 року кузен Колумба Рафаель Перестрело виправить родинну помилку й стане першим європейцем, що насправді доплив до Китаю.

Між Колумбовим виходом на берег та відновленням лідерування Заходу мало минути ще три сторіччя. Тривалий період, охоплений у цьому розділі, не був кінцем доби Сходу. Він не був навіть початком кінця. Але, поза сумнівом, це був кінець початку.