Чому Захід панує - натепер

Ситуацію врятували жадоба та лінощі. У дев'ятому сторіччі, коли торгівля чаєм переживала бум, а державний нагляд за торгівлею занепадав, дилери з Сичуані започаткували в Чанані офіси, де монети, отримані за чай, можна було поміняти на "летючі гроші", паперові кредитні чеки. По поверненні до Сичуані дилери могли поміняти ці чеки на готівку в головному офісі компанії. Позаяк кишеня летючих грошей коштувала сорок кишень бронзових монет, переваги були очевидні й незабаром торгівці почали на свій розсуд використовувати чеки замість грошей. Вони винайшли довірчі гроші, жетони, чия вартість залежала радше від довіри, ніж від вмісту металу. 1024 року держава зробила наступний логічний крок, надрукувала паперові банкноти, й невдовзі випуск паперових грошей перевищив випуск монет[246].

Коли паперові гроші та кредит проникли у сільську місцевість та спростили купівлю та продаж, дедалі більше селян вирощували те, що було найкраще на їхній землі, продавали за готівку та купували те, що не могли виробити так легко.

Звичайно, міські ринки були значно більші й могли залучати постачальників з половини континенту. Торгівці південно-східної Азії пов'язали порт Цюаньчжоу з індонезійськими Островами прянощів і скарбами Індійського океану, імпорт звідти потрапляв до кожного міста імперії. Аби платити за них, родинні майстерні виробляли шовки, порцеляну, лак та папір, а найуспішніші з них виростали у фабрики. Навіть селяни могли придбати речі, що раніше були розкошами, як-от книжки. У 1040-ві роки мільйони відносно дешевих книжок викочувалися з дерев'яних друкувальних пресів і прокладали собі шлях до рук навіть досить скромних покупців. Рівні грамотности були, мабуть, порівнянні з тим, що мала римська Італія за тисячу років до того.

Однак найважливіші зміни стосувалися текстилю та вугілля, саме тих сфер діяльности, що в вісімнадцятому сторіччі нададуть руху британській промисловій революції. Текстильники одинадцятого сторіччя винайшли педальний шовконавивальний верстат, а 1313 року науковець Ван Чжень у Трактаті про землеробство описав велику прядильну машину, пристосовану до використання сили тварин чи води. Згідно з Ваном, вона була "у кілька разів дешевша, ніж жінки, що їх вона заступила"[247], і її "використовували в усіх частинах північного Китаю, де виробляли прядиво".