Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Через вісімнадцять днів після аварії Горбачов раптом змінив свою думку. Він з’явився на радянському телебаченні та оголосив, що громадськість має право знати про те, що сталося. Команди радянських журналістів та операторів виїхали на місце аварії, записували інтерв’ю з лікарями й місцевими мешканцями та пояснювали, що відбулося: прийняли неправильне рішення; тестування турбіни дало збої; атомний реактор розплавився. Солдати з різних частин Радянського Союзу заливали бетоном гарячі рештки реактора. Негайно переселили всіх, хто жив у 30-кілометровій зоні навколо атомної станції, ці люди вже ніколи не повернуться назад. Список загиблих офіційно складався з 31 особи, але насправді нараховував тисячі, адже чоловіки, які гасили пожежу реактора бетоном або з гелікоптерів, почали помирати від радіаційної хвороби в різних частинах СРСР.

Психологічний вплив аварії був не менш потужним. Чорнобиль знищив міф радянської технічної компетентності — один з небагатьох міфів, в який ще вірило багато людей. Якщо СРСР обіцяв своїм громадянам високотехнологічне майбутнє, Чорнобиль змусив їх замислитися, чи можна довіряти СРСР взагалі. До того ж Чорнобиль нагадав СРСР і світові про жахливі наслідки радянських таємниць, і навіть змусив самого Горбачова переглянути рішення про відмову партії обговорювати своє минуле і сьогодення. Приголомшений аварією, радянський лідер оголосив політику Гласності. Ця політика спонукала державних службовців і приватних осіб говорити правду про радянські установи й минуле, включно з історією 1932–1933 років. Унаслідок цього рішення мережа брехні, створена для того, щоб приховати голод шляхом маніпуляції статистикою, знищення книг реєстрації громадянського стану, ув’язнення людей, які вели щоденники голоду, нарешті вийшла на поверхню.[1262]

У самій Україні аварія нагадала про інші трагедії та випадки зрадницької політики держави й спонукала українців вимагати від влади відповідей. 5 червня, або через шість тижнів після Чорнобильської аварії, поет Іван Драч доповідав на з’їзді Спілки письменників України. Його слова були сповнені емоцій: син Драча був одним із молодих солдатів, яких відправили на місце аварії без спеціального захисного спорядження, і зараз він страждав від опромінення радіацією. У минулому сам Драч виступав за атомну енергію на тих підставах, що це допоможе модернізації України.[1263] А тепер митець звинувачував радянську систему і в аварії на атомній станції, і в її замовчуванні, а також у хаосі, котрий настав за всім цим. Драч був першою людиною, яка відкрито порівняла Чорнобиль з голодом. Під час довгої промови він сказав, що «атомна блискавка Чорнобиля вдарила в генотип нації»: