Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

У ретроспективі книга Тоттла важлива як провісник того, на що варто було сподіватися майже через тридцять років у майбутньому. Наскрізною для книжки стала теза про зв’язок між українським «націоналізмом» (котрий ототожнено з будь-яким обговоренням радянських репресій в Україні або проблематики її незалежності чи суверенітету) та фашизмом і американською та британською розвідками. Набагато пізніше цю ж схему зв’язків з фашизмом та ЦРУ буде використано в російській інформаційній кампанії проти української незалежності в 2014 році. Підвалини для цієї кампанії цілком реально заклали в 1987 році.

«Шахрайство, голод і фашизм», як і решта радянських апологій того часу, визнавала, що в Україні та Росії був голод у 1932–1933 роках, але пояснювала його потребами «модернізації», куркульським саботажем та нібито поганою погодою. Як і в більш витончених дискредитаційних кампаніях, елементи правди поєднали з брехнею та перебільшенням. Робота Тоттла правильно вказувала на те, що деякі зі світлин, які в той час широко асоціювали з 1933 роком, були насправді фотографіями голоду 1921 року. Автор також правильно ідентифікував окремі погані та суперечливі дані 1930 року. Нарешті Тоттл правильно вказав, що деякі українці співпрацювали з нацистами, котрі під час окупації України багато писали і говорили про голод.

Хоча ці факти не применшують голод 1932–1933 років та не змінюють його причин, пов’язування «нацистів» з «націоналістами» не було випадковим, і мало на меті очорнити всіх, хто писав про голод. Певною мірою така стратегія спрацювала: радянська кампанія проти української пам’яті голоду та істориків голоду залишила відчуття непевності. Навіть Гітченз відчув себе зобов’язаним згадати українських колаборантів під час свого обговорення книги «Жнива розпачу», а частина науковців завжди буде обережно ставитися до книги Конквеста.[1258] Без доступу до архівів у 1980-ті роки було неможливо пояснити низку навмисних рішень, які призвели до голоду навесні 1933 року. Також неможливим видавалося докладно описати наслідки, замовчування та прихований перепис 1937 року.

І все ж таки дослідницькі проекти за фільмом «Жнива розпачу» і книги «Жнива скорботи» залишили важливий спадок. У 1985 році Конгрес США створив двопартійну Комісію з розслідування голоду в Україні, призначивши Джеймса Мейса її виконавчим директором. Її завданням було «провести дослідження голоду 1932–1933 років в Україні, щоб розширити знання про голод у світі та привнести в американське суспільство краще розуміння радянської системи, висвітливши роль радянської держави».[1259] Комісія працювала три роки й уклала звіт — колекцію усних та письмових свідчень від людей, які пережили голод і мешкали за кордоном. Вона залишається однією з найбільших колекцій свідчень англійською мовою. Коли комісія представила результати своєї роботи в 1988 році, її висновки повністю заперечували радянську лінію: «Немає сумніву, — підсумувала комісія, — що велика кількість мешканців Української РСР та Північного Кавказу померли від голодування під час штучного голоду 1932–1933 років, що був спричинений вилученням врожаю 1932 року радянською владою».