Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: HREC PRESS
- ISBN: 978-966-97606-4-7
- Переводчик: Дарія Маттінґлі
- Жанр: История
Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:
Такі свідчення з оцінками голоду підтверджують архівні матеріали. Голод в Україні спричинили не погодні умови або неврожай. Хоча хаос колективізації допоміг створити обставини, за яких голод став можливим, велика кількість смертей в Україні між 1932 і 1934 роками, особливо навесні 1933 року, не була зумовлена безпосередньо самою колективізацією. Голод став результатом примусового вилучення продовольства під час подвірних обшуків, заслонів на дорогах, через які хлібороби не могли покинути села і знайти роботу або роздобути їжу в містах; жахливих заходів, передбачених «чорними дошками», на які заносили цілі колгоспи та села; заборони торгівлі на селі та оскаженілої пропагандистської кампанії, що переконувала багатьох спокійно сприймати смерть сусідів.
Як ми переконалися, Сталін не намагався вбити всіх українців, і не всі українці чинили опір. Навпаки, деякі з них як активно, так і пасивно співпрацювали з радянською владою. Ця книга містить безліч прикладів, як односельці нападали на своїх сусідів — подібне можна виявити в багатьох випадках масових вбивств у різних країнах і в різні часи. Проте Сталін намагався фізично ліквідувати найбільш активних і свідомих українців як у селі, так і в місті. Він усвідомлював наслідки голоду і масових арештів, які перманентно тривали в Україні. Розуміли це й найближчі до нього люди, зокрема провідні українські комуністи.
Коли все це відбувалося, для опису агресії держави проти етнічної групи або нації не існувало терміна. Як не було й визначення такого злочину в міжнародному праві. Та наприкінці 1940-х років до обігу увійшло поняття «геноцид». Багато хто прагнув кваліфікувати голод 1932–1933 років в Україні з одночасними репресіями як геноцид. І донині такі домагання супроводжують різні інтерпретації слова «геноцид» — не історичного, а юридичного й морального змісту, як і непрості стосунки між Росією та Україною, вектор яких часто змінюється.
Концепт «геноциду» в буквальному сенсі походить з України, а саме з польсько-єврейсько-українського Львова. Юрист Рафаель Лемкін, який винайшов цей термін (поєднавши два слова: грецьке «genos», що означає рід, плем’я, з «cide», котре латиною означає вбивство), вивчав право у Львівському університеті в 1920-х роках.[1275] Львів входив до складу Австро-Угорської імперії, а після Першої світової війни відійшов до Польщі. Вторгнення Червоної армії в 1939 році зробило місто радянським; між 1941 і 1944 роками Львів перебував під німецькою окупацією; згодом знаходився у складі радянської України аж до 1991 року, і відтоді — у незалежній Україні. Кожну зміну супроводжували потрясіння, а інколи й масове насильство, що відбувалося під час запровадження новим керівництвом змін до мовної й культурної політики, державного апарату та законодавства.
Лемкін переїхав до Варшави в 1929 році. В автобіографії він зауважив, що до роздумів над геноцидом його спонукала історія рідного краю, а також жорстокість Першої світової війни. «Я почав читати більше робіт з історії, щоб дослідити чи винищували національні, релігійні та расові групи, як такі», — писав він. Знищення вірмен турками, «вбитих тільки через те, що вони були християнами», змусило його глибше замислитися над нормами міжнародного права та їхнім застосуванням для попередження подібних трагедій у майбутньому.[1276] Ще більш актуальною його робота стала після захоплення Варшави нацистами в 1939 році. Лемкін одразу зрозумів, що, на відміну від інших, євреїв знищуватимуть як групу. Згодом він виклав свої висновки в книзі «Панування країн Осі в окупованій Європі», яку опублікував у Сполучених Штатах 1944 року, після втечі з окупованої Польщі. Лемкін визначав «геноцид» не як окремий акт, а як процес:
Загалом геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, за винятком масових вбивств усіх членів нації. Геноцид, швидше, передбачає скоординований план різних дій, спрямованих на зруйнування життєво важливих засад існування національних груп для ліквідації самих груп. Метою такого плану може бути розвал політичних та соціальних інституцій, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного життя національних груп, знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя людей, які належать до таких груп. Геноцид спрямований проти національної групи як суб’єкта, а його заходи націлені проти окремих осіб, а не їхніх індивідуальних рис, як членів національних груп.[1277]
1275
Дві чудові книги нещодавно допомогли популяризації доробку Лемкіна: див. Samantha Power, A Problem from Hell (New York: Basic Books, 2002), Philippe Sands, East West Street: On the Origins of “Genocide” and “Crimes Against Humanity”, (New York: Knopf, 2016).
1276
Raphael Lemkin, Totally Unofficiaclass="underline" The Autobiography of Raphael Lemkin (New Haven, CT, and London: Yale University Press, 2013), 19–21.
1277
Raphael Lemkin, Axis Rule in Occupied Europe: Laws of Occupation — Analysis of Government — Proposals for Redress (Washington, D.C.: Carnegie Endowment for International Peace, 1944), 79–95.