Чому Захід панує - натепер

Часом язичники тікали; часом корилися, нерідко їхнє становище було заледве ліпшим, ніж у рабів. Але, подібно до мисливців-збирачів, що чинили опір землеробам, чи до сицилійців, що протистояли грецьким колоністам за тисячі років до того, інколи вони організовувалися й виборювали свою землю. Коли франкські та германські землероби рухалися на схід, вирубуючи дерева та розорюючи пасовиська, деякі селяни Богемії, Польщі, Угорщини й навіть далекої Руси переймали їхні методи та використовували поліпшення погоди, аби інтенсивніше господарювати на своїх землях. Їхні провідники, прийнявши християнство, переконували чи примушували їх ставати платниками податків та воювати з колоністами (та між собою).

Поширювання держав, церков та інтенсивного землеробства в Європі мало багато спільного з процесами в землеробському прикордонні на південь від Янцзи починаючи від п'ятого сторіччя, але була одна критична відмінність: не було утворено великих торгівельних потоків між новим аграрним прикордонням та давнішим міським осередком. За браком центральноєвропейського еквіваленту китайського Великого каналу просто не було дешевого шляху, що ним можна було б доправити польське зерно до великих міст, скажімо, до Палерма та Каїра. Західноєвропейські міста були ближче до кордонів та росли, але їх все ще було надто мало й вони були надто малі, отже, не забезпечували належних ринків. Замість імпортувати харчі зі східної Європи, ці західноєвропейські міста зростали здебільшого завдяки інтенсифікації місцевого виробництва та експлуатації нових енергетичних ресурсів.

Водяні млини, вже загальновідомі в мусульманському осередку, тепер поширилися християнською смугою. Кількість млинів у французькій долині Робек, наприклад, від десятого до тринадцятого сторіччя побільшала в п'ять разів, а Кадастрова книга, перепис 1086 року, свідчить, що в Англії було 5624 млини. Землероби дізналися також про переваги коней, що їли більше, ніж воли, але могли тягти плуги швидше й працювати довше. Співвідношення поступово схилялося на користь коней після 1000 року, коли з причин, що ми розглядатимемо у восьмому розділі, європейці перейняли в мусульман металеві підкови, що зменшували тертя, й замінили незграбну упряж за горло та поперек, що душила тварину, на упряж із хомутами, що вчетверо підвищувала тягову потужність коней. 1086 року серед двадцяти тягових тварин на землях англійських баронів був лише один кінь; на 1300 рік кожна п'ята тварина була конем. Маючи додаткові кінські сили (не кажучи вже про додаткові добрива), землероби могли зменшити кількість землі під паром й отримувати від своєї землі більше.