Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Проте арабські джерела не згадують ані про франків, ані про слонів. Шарлемань не був Сяовенем і, мабуть, мало важив в очах халіфових радників. Так само проголошення Шарлеманя Римським імператором не спонукало візантійську імператорку Ірину[228] зректися престолу на його користь. Реально королівство франків недалеко просунулося в напрямі сильнопорядкової держави. Попри всі Шарлеманеві претензії, він не мав шансів об'єднати осередок чи навіть перетворити християнську смугу на єдину державу.
Одне з досягнень Шарлеманя полягало, на жаль, в тім, що суспільний розвиток зріс достатньо, аби привабити до його імперії грабіжників навіть з диких земель з-поза християнської периферії. Близько 814 року, коли він помер, довгі кораблі вікінгів зі Скандинавії річками діставалися серця імперії, мадяри на міцних невеличких степових конях плюндрували землі германців, а сарацинські пірати з північної Африки були близькі до того, щоб спустошити сам Рим. Ахен не був готовий до відсічі. Коли вікінги приставали на своїх кораблях до берегів та спалювали села, королівське військо приходило пізно чи й не приходило взагалі. Селяни дедалі частіше просили захисту в місцевих провідників, а мешканці міст зверталися до своїх єпископів та мерів. Коли 843 року троє Шарлеманевих онуків поділили імперію між собою, королі вже майже нічого не важили в очах своїх підданців.
Під тиском
іби цих напруг було недосить, після 900 року Євразія потрапила під тиск нового типу, й це буквально. Земна орбіта далі зсувалася, атмосферний тиск над суходолом вищав, що послаблювало західні вітри з Атлантики до Європи та мусони з Індійського океану до південної Азії. У середньому по Євразії температури від 900 до 1300 року зросли на 1-2°F, а випади дощів поменшали приблизно на 10 відсотків.
Як завжди, кліматичні зміни змушували людей адаптуватися, а як це робити, люди мали вирішувати самі. В холодній, вологій західній Європі цей так званий Середньовічний теплий період був доволі сприятливим і від 1000 до 1300 року населення приблизно подвоїлося. Однак у спекотнішому, сухішому ісламському осередку він сприятливим не був. Загальне населення мусульманського світу поменшало десь на 10 відсотків, але деякі регіони розквітали, особливо в північній Африці. 908 року Іфрикія[229], приблизно теперішній Туніс (рис. 7.6), відкололася від халіфів Багдада. Радикальні шиїти[230] започаткували лінію офіційно непомильних халіфів-імамів, відомих як фатиміди, бо претендували на походження (та імамський статус) від Мухаммадової доньки Фатами. 969 року фатиміди завоювали Єгипет, збудували велике нове місто Каїр та зайнялися іригацією. Близько 1000 року Єгипет мав найвищий суспільний розвиток на Заході, а єгипетські торгівці мандрували по всім Середземномор'ї.
Ми знали б про цих торгівців дуже мало, якби 1890 року юдейська спільнота Каїра не вирішила перебудувати свою дев'ятсотрічну синагогу Як і багато інших синагог, вона мала сховище, де віряни могли залишати непотрібні документи, аби уникнути ризику богохульства й не знищувати документів, де могло бути написане ім'я Бога. Зазвичай сховища час від часу звільняли, але це було заповнене паперами, що пролежали там сторіччя. Від початку перебудови старі документи з'явилися на каїрських ринках антикваріяту, й навесні 1896 року дві сестри-англійки привезли до Кембриджа великий згорток. Там вони показали два тексти Соломонові Шехтеру, університетському викладачеві талмудики. Спочатку він поставився до них скептично, а потім мав свою мить "О Боже ж мій!": один з текстів був гебрайським фрагментом біблійної книги Еклезіястик[231], до того відомої лише з грецьких перекладів. Високоосвічений доктор того ж грудня поїхав до Каїра й вивіз звідти 140 000 документів.
228
Ірина була гідною суперницею Теодори та У. Вона захопила трон 797 року, перед тим наказавши осліпити власного сина, аби позбавити його влади.
229
Іфрикія — зарабізована назва Африки, римська назва Тунісу.
230
Радикальні в тому сенсі, що, на відміну від шиїтів-"дванадцятників", що мирно чекали на повернення прихованого дванадцятого імама, вони належали до секти шиїтів-ісмаїлітів, що дуже часто використовували заворушення, аби протистояти незаконним, на їхню думку, сунітським режимам.
231
Книга, відома у католиків як Еклезіястик (латиною liber ecclesiasticus), а в православній традиції як Бен Сираха, чи просто Книга Сираха (не плутати з Еклезіястом). Належить до второканонічних книг, бо юдеї та протестанти виключають її з канону і вважають апокрифом (перекладач).