Українець і Москвин: дві протилежності

Сармати ж ужили іншу тактику, що тепер називається пенетрацією, просякненням, захопленням влади зсередини. Вони не лише не цурались греків, а навпаки самі лізли поміж них, переймали їх мову, культуру і… економічні та політичні позиції в грецьких колоніях–містах. Ясна річ, греки робили все, що могли, щоб задержати свою культурну, економічну і політичну гегемонію, але їхні зусилля були наперед засуджені на невдачу. Сармати — що були не менш культурними за греків — спиралися на свою метрополію, яка була під боком і мала тисячі способів протегувати сарматських купців та промисловців, упосліджуючи грецьких. Грецька ж метрополія була за морем, а головне — Греція, хоч і мала сильну військову флоту, не могли і мріяти воювати сарматів, добре пам’ятаючи, що кити побивали вдесятеро сильніших за Грецію Єгипетську та Перську імперії. Цей процес боротьби сарматів з греками за гегемонію в наших портах (у Босфорській державі) відбився, як у дзеркалі, і в археології та писаних джерелах.

У всіх босфорських містах існували «братства», що мали завдання, подібні до завдань наших церковних братств XVI ст. Вони мали надзвичайно цікавий характер. Вони були: 1) релігійні — для вшанування богів; 2) соціяльні — складалися з членів місцевої аристократії; 3) політичні — були тісно пов’язані з королівським двором; 4) військові — братчики мали зброю; 5) культурні — братства вдержували «гімназії» (школи). В списках членів тих братств і в написах на могильних пам’ятках бачимо з кожним наступним роком все більш і більш праруських імен і все менш грецьких. У перші століття існування грецьких колоній там панувала чиста грецька мова. Але від II ст. і далі бачимо на пам’ятниках нову систему грецького письма, пристосовану до праруської мови. На деяких знахідках в сарматських могилах бачимо азбучні знаки у формі монограм або в геральдичних комбінаціях. На похоронних левах, знайдених в Ольвії, та на стінах похоронних камер у Пантикапії цими знаками виписано цілий текст. М. Ростовцев вважає їх за сарматське письмо (принаймні, за початкову його стадію) і пригадує, що і гітітське письмо розвинулося з геральдичних монограм. Факт існування сарматського письма в Босфорській державі проречисто говорить про роль і вагу в ній сарматів (чи, по–нашому, прарусів). Маємо пару соток портретів громадян Босфорської держави. Вони зображені в штанах, в коротких м’яких чоботах, в довгих свитах, отже, точнісінько, як зображені сармати на археологічних пам’ятках IV–III ст. до Р. X. На малюнках боїв босфорської армії її вояки виглядають чисто сармати; їхній одяг і зброя цілком виразно сарматські. В Мигулинській могилі знайдено золоту вазу з іменем її власника і майстра, написаними (вирізьбленими) грецькими буквами: Xabanacon І Tarumlas. Обидва імені праруські (тракійські), яких зустрічаємо багато в Танаїсі за римських часів (за М. Ростовцевим).