Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
В мистецтві бачимо також великі зміни. В I–му столітті ще видно грецький (архітектурний) стиль, але вже в II ст. його місце займає рослинний та поліхромія з інкрустацією самоцвітами й емаллю. Пізніше ця поліхромія поширилася по всій Римській імперії і стала основною декорацією християнських церков. Цим не хочемо сказати, що ніби поліхромія та інкрустація зародилася в Україні. Замилування до поліхромії було поширене в Єгипті, Месопотамії, Сирії з давніх часів. Цим хочемо сказати (за М. Ростовцевим), що одним із світових осередків продукції старовинної біжутерії–поліхромного стилю — і осередком незалежним від інших (що видко із специфічности стилю — була Україна, точніше, Чорноморщина, зокрема греко–руська Босфорська держава (а за Київської імперії — Київ).
Доказом, що український осередок розвинувся незалежно від малоазійського чи єгипетського, є той факт, що тенденцію до поліхромії бачимо в Праукраїні ще за архаїчної доби (2–е тисячоліття до Р. X.). Знахідки в могилах: Келермеській на Кубані, Тоймаківській на нижньому Дніпрі, в Золотій могилі в Криму та інших — яскраво це ілюструють. Пізніше могили з III ст. до Р. X. і молодші, як, напр., Буєрова на Тамані, Беслінгієвська та Новочеркаська на Дону, переповнені поліхромовими предметами. Характер пантикапейської біжутерії римської доби з II ст. вже є цілком поліхромний; те ж і на Кубані чи Дону, хоч в І ст. до Р. X. таким ще не був. Отже, бачимо ясно вплив сарматів. Знахідкам із сарматських могил археологія надає великого значення тому, що вони відповідають на питання: звідки взявся Готичний стиль в європейській поліхромній біжутерії і в мистецтві взагалі.
Хто були майстри всіх тих мистецьких речей, що ними переповнені наші могили? Чимало з тих речей були імпортовані, що видко з їх характеру, коли порівняємо їх з безумовно грецькими чи малоазійськими. Але БІЛЬШІСТЬ з них мають характер, стиль, мотиви, окремі риси, яких не знаходимо в грецьких чи малоазійських. У предметах скитського (сарматського) мистецтва зображена флора і фауна НАШОГО СТЕПУ; зображені життя, звичаї і релігійні обряди скитського і сарматського (точніше — праруського) народу. Виконати так реалістично, аж до подробиць, міг лише той, хто бачив сам на власні очі все те в Україні. Ним міг бути, крім тубільців, і чужинець, але такий, що довго жив в Україні і добре пізнав її, її нарід, її життя і смаки. Такі чужинці, напр., греки, приїхавши в Україну, зустріли там тубільців високої культури, як свідчать знахідки в трипільських могилах. Отже, чужинецький майстер зустрів не дикунів, яким міг накинути свій мистецький смак, але вже тисячами років вироблений і усталений місцевий, і то дуже тонкий і вибагливий. І якщо той чужинецький майстер хотів продати свої вироби, то мусив пристосувати свої мистецькі уявлення до місцевих. Коротко — ТІ ПРЕДМЕТИ ВИРОБЛЯЛИСЯ В УКРАЇНІ.
Та в цьому є щось більше і важніше.
Вже при кінці скитської влади грецьке мистецтво в Босфорській державі улягло такому великому впливові скитського, що створився окремий стиль, який мистецтвознавці назвали скито–грецьким.
За сарматської ж влади грецькі первні в тім стилі майже зникають. Таким чином, розвинувся цілком своєрідний, дуже багатий поліхромією та інкрустацією тваринно–рослинний стиль, що його ми повним правом можемо назвати праруським (с. т. праукраїнським за сучасною термінологією). В могилах Чартомлицькій, Кульобській, Карагодазькій та в інших повно зразків того мистецтва, мистецтва, що з’явилося і в Гелладі (Греції), але значно ПІЗНІШЕ за ці могили. Іншими словами, праруське мистецтво архаїчної доби було матір’ю пізнішого, славного тепер на весь світ грецького класичного мистецтва. Отже, наші праруси були культурно сильніші за культурно найсильніших тоді греків. Творчий геній нашого народу був тоді більший і глибший за творчий ґеній грецького народу. Доказом цього є той факт, що греки улягли впливові прарусів у найтяжчий для денаціоналізації царині людського життя — в релігії.