Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Змінити дуже старі релігійні уявлення і почуття народу неможливо. Якщо можна так висловитися, нема сильнішої релігії за християнську. Сотні років боролися спершу грецькі, а потім і наші священики з поганськими уявленнями українців. Поборювали їх дуже енергійно і всіма можливими способами і, незважаючи на те, що поганські релігійні уявлення українців були дуже близькі до християнських, не побороли. Українці не прийняли грецького нетолерантного, догматичного і автократичного християнства, а натомість внесли до свого християнства дух та релігійні ідеї своєї культури, культури рільника з його ЛЮБОВ’Ю до духовної і фізичної краси, з його любов’ю до матері, землі, з його культом богині Великої Матері, з його добродушністю, толерантністю, з його справжнім демократизмом. Кожний дослідник української духовости, зокрема українського християнства, визнає, що його ДУХ є цілком своєрідний, питомий лише українській душі і найближчий до науки Христа за дух християнства всіх інших народів. Грецьке (римське) християнство було більш матеріялістичним, ніж українське поганство, яке було більш ідеалістичним за грецьке християнство. Ідеалістичність була головним первнем поганської релігії праукраїнців, і вона є головним первнем і українського християнства. Ідеалістичність, ідеалізм первісних християн.
І ось у цій найтяжчий для асиміляції царині наші праруси також вплинули на греків. Навіть і за часів грецької культурної гегемонії в Босфорській державі не завмирала релігія тих прарусів, що жили там поміж греками, зокрема не завмер культ Великої Матері. А потім в міру денаціоналізації греків релігія прарусів стає домінуючою. Особливо ясно видко це на культі богині Великої Матері. В Босфорській державі вона стає головною богинею і патроном, покровителькою держави (аналогія з пізнішою Україною) під грецьким іменем Артемизи та Агротери (богині землі). В Херсонесі вона також була патроном міста під іменем Parthenos, яку у вигляді Артемізи бачимо на херсонських монетах. Храми богині Великої Матері були в кожнім місті Босфорської держави. На пам’ятках з Таманських могил ця богиня представлена під іменем Kore або Demeter. Напр., у могилі Великий Близнюк похована королева–жрекиня. На золотих оздобах її одягу зображена богиня Велика Мати. На пантикапейських монетах вона зображена разом із символом Босфорського багатства — качаном кукурудзи. В знахідках із Кульобської могили її зображено як Афродиту. З напису, що походить з римських часів, знаємо, що на Тамані була організація жрекинь цієї богині (такі організації були і в Малій Азії), с. т. монастирі, за теперішньою термінологією.
Є чимало українців, які думають, що москвини за останніх 40 років безповторно скалічили, зруйнували душу поколінь, що народилися по 1917 році. Грекам з їх надзвичайно розвинутим і дуже поетичним пантеоном богів, несила була навернути до нього прарусів. Більш того! Праруси навернули греків до свого найвищого божества — Великої Матері. Цей приклад є доброю ілюстрацією того, що не те що 40, але й 400 років калічення не можуть змінити української душі; несила навіть таким запеклим і завзятим слугам сатани, як москвини. Правда, вони засмітили, забруднили душу багатьох українців — особливо за останні 40 років, але не змінили її. За сприятливих умов цей московський бруд з української душі очистимо дуже скоро. Створити якнайскоріше і якомога найсприятливіші умови для цього очищення — це НАЙПЕРШЕ і НАЙГОЛОВНІШЕ ЗА ВСІ інші, хоч би не знати які пекучі, завдання Церкви, Уряду і суспільства вільної України. І Церква наша також мусить очиститися якнайскорше від усього, що їй накинули протягом століть нашої бездержавности, чужинці. Мусить повернутися до національного нашого духа, до духа первісної Апостольської Церкви. Наша Церква мусить бути глибоко християнська і глибоко українська, с.т. мусить бути в повній нерозривній ГАРМОНІЇ з багатотисячолітньою ДУХОВІСТЮ Української Нації і у формі, і у змісті. ТАКА наша Церква відродить духово нашу націю дуже скоро і повно. А за духовним відродженням піде — як його наслідок — велетенськими кроками відродження у всіх царинах житя України.
Тут буде на місці пригадати, що Україна була одною з найперших націй в Европі, серед яких почалося ширитися християнство. В III ст., за часів іконоборства, Візантія виганяла на заслання до нашої чорноморщини багато монахів, а багато їх і самі тікали туди. Найстарша християнська громада (парохія) в Україні була в Херсоні. Не забуваймо, що населення чорноморських міст було тоді вже не грецьким, але греко–руським, отже, християнами були не лише греки, але й руси–українці. Св. Кирило знайшов у Херсонесі Євангелію та Псалтир руською (праукраїнською) мовою в 861 році. А скільки часу (може, століть) пройшло, поки ті їх перекладачі змогли з’явитися? На першому ж Вселенському соборі в 325 році вже були єпископи з України: Пилип з Херсонесу та Кадмій з Пантикапеї. В Керчі знайдено християнську могилу з 491 року. На її мармуровому нагробнику вирізьблені імена похованих чоловіка і жінки (мабуть, знатного роду) Savag і Phaispara — імена, безперечно, праукраїнські. Також знаємо, що в Києві були великі церкви (напр., св. Іллі) задовго (може, сотку років) ДО офіційного охрещення Руси.